Для характеристики ефективності використання основних засобів застосовується система показників, що включає узагальнюючі та приватні (техніко-економічні) показники. Узагальнюючі показники відбивають використання всіх видів основних засобів, а приватні – використання окремих груп основних засобів. Система показників ефективності використання основних засобів представлена ​​на рис. 4.2.

Формули до розрахунку узагальнюючих показників та його економічний зміст представлені у табл. 4.3.

При визначенні показників фондовіддачі та фондомісткості як показник обсягу продукції ( Q) використовується або валова (товарна) продукція, або реалізована продукція, або якийсь інший показник продукції, встановлений на підприємстві.

Мал. 4.2.

Таблиця 4.3

Методика розрахунку узагальнюючих показників використання основних засобів

Показник	Формула розрахунку	Економічний зміст
Фондовіддача		Характеризує обсяг продукції, що припадає на одиницю вартості основних засобів
Фондовіддача активної частини		Характеризує обсяг продукції, що припадає на вартість активної частини основних засобів
Фондомісткість (коефіцієнт закріплення)		Характеризує вартість основних засобів, що припадає на одиницю вартості продукції; потреба в основних засобах
Фондомісткість активної частини		Характеризує вартість активної частини основних засобів, що припадає на одиницю вартості продукції
Амортизація		Характеризує величину витрат за одиницю вартості продукції
Фондовооруженность		Характеризує рівень озброєності працівників основними засобами
Фондорентабельність		Характеризує ефективність використання основних засобів

Примітка. h –фондовіддача; h a – фондовіддача активної частини основних засобів; Q –обсяг виробленої продукції; ОС – середня річна вартість основних засобів; ОСа – середня річна вартість активної частини основних засобів; f- Фондомісткість; fа - фондомісткість активної частини основних засобів; П – прибуток підприємства; а - амортизацію; F –фондозброєність; Т – середня облікова чисельність персоналу; А – загальна сума амортизації; Р – рентабельність продукції; Ріс - фондорентабельність.

При аналізі господарську діяльність підприємств виникає питання, який ефект вони від поліпшення використання основних засобів, тобто. скільки отримано додаткової продукції, і якою є економія основних засобів за рахунок кращого їх використання. Для відповіді на ці запитання скористаємося мультиплікативними моделями такого виду:

У моделі (4.10) фондовіддача – якісний показник, середньорічна вартість основних засобів – кількісний. Отже, для визначення приросту продукції за рахунок зміни фондовіддачі необхідно скористатися такою формулою:

(4.12)

де - абсолютна зміна фондовіддачі за аналізований період; - Середньорічна вартість основних засобів звітного періоду.

Оцінити вплив середньорічної вартості основних засобів на загальну зміну продукції дозволяє формула

(4.13)

де - Абсолютний приріст середньорічної вартості основних засобів; h –фондовіддача базисного періоду.

Аналогічні розрахунки здійснюються за моделлю (4.11). Показник фондомісткості – якісний, обсяг продукції – кількісний. Економію основних засобів за рахунок кращого їх використання (за рахунок зміни фондомісткості) визначають за такою формулою:

(4.14)

де - абсолютна зміна фондомісткості за аналізований період; - Обсяг виробленої продукції.

Приріст середньорічної вартості основних засобів за рахунок зміни обсягів виробленої продукції розраховують за формулою

(4.15)

Крім середньорічної вартості основних засобів на величину обсягу продукції впливають фондовіддача актив-

ної частини основних засобів () та частка активної частини основних засобів у загальному їх обсязі (). Це очевидно із трифакторної мультиплікативної моделі:

Для оцінки впливу кожного фактора, включеного в модель, необхідно скористатися способом ланцюгових підстановок:

p align="justify"> Велике значення для збільшення обсягу виробленої продукції має показник фондоозброєності, який пов'язаний з порядком обчислення продуктивності праці. Так, приріст обсягу продукції може бути досягнутий за рахунок фондовіддачі, фондоозброєності та чисельності персоналу:

Вплив кожного фактора на загальну зміну продукції визначається за формулами:

Розглянута трифакторна модель (4.20) може бути "згорнута" двофакторною двома способами: або шляхом перетворення показників фондоозброєності та чисельності працюючих у укрупнений фактор – обсяг основних засобів, що призведе до моделі виду (4.10); або шляхом перетворення показників фондовіддачі та фондоозброєності на укрупнений фактор – вироблення ( w):

Дійсно, за інших рівних умов, обсяг продукції залежить від продуктивності та чисельності працюючих.

ПРИКЛАД 4.2

Є такі дані по підприємству за базовий та звітний періоди:

Визначте: 1) показники фондовіддачі, фондомісткості та фондоозброєності; 2) загальне зміна обсягу виробленої продукції, і навіть з допомогою дії окремих чинників; 3) загальна зміна середньорічної вартості основних засобів, у тому числі внаслідок зміни фондомісткості та обсягу виробленої продукції. Зробіть висновки.

Рішення

Визначимо показники використання основних засобів та знайдемо абсолютну зміну за аналізований період. Результати розрахунків представимо у табличному вигляді:

Закінчення таблиці

Загальна зміна обсягу продукції за аналізований період становила 17 761 руб. Визначимо приріст обсягу продукції внаслідок зміни фондовіддачі та середньорічної вартості основних засобів (формули (4.12) та (4.13)):

Загальна зміна дорівнює: (Руб.).

Приріст обсягу продукції пов'язаний також із зміною частки активної частини у загальній вартості основних засобів та фондовіддачі активної частини. Визначимо вплив цих факторів згідно з моделлю (4.16):

На збільшення обсягу виробленої продукції впливають також рівень фондоозброєності та чисельність працівників. Оцінимо вплив зазначених факторів (модель (4.20)):

Загальна зміна становитиме: (крб.).

Загальний приріст середньорічної вартості основних засобів у період становив 5225 крб. Визначимо вплив факторів, що спричинили цю зміну. Для цього скористаємося моделлю (4.11):

Загальна зміна склала: (грн.).

Висновки. За аналізований період загалом спостерігається зростання показників використання основних засобів, що свідчить про ефективне їх використання. Зокрема, показник фондовіддачі збільшився на 0,15 руб/руб., причому за рахунок активної частини основних засобів її рівень зріс на 0,21 руб/руб. Відповідно потреба в основних засобах трохи скоротилася, абсолютний приріст фондомісткості склав -0,04 руб/руб.

Проведений факторний аналіз показав, що внаслідок зростання показника фондовіддачі обсяг продукції зріс на 7932 руб., А за рахунок збільшення середньорічної вартості основних засобів – на 9828 руб. Крім того, приріст обсягу продукції стався внаслідок збільшення частки активної частини основних засобів та фондовіддачі активної частини.

Рівень озброєності працівників основними засобами у період скоротився, абсолютний приріст становив -2,898 крб/чел. Так, зменшення величини показника фондоозброєності призвело до зниження обсягу продукції на 10 084 руб. Загальний приріст середньорічної вартості основних засобів пов'язаний із зміною фондомісткості та обсягу виробленої продукції. Зниження фондомісткості призвело до зменшення вартості основних засобів на 4217 руб., А збільшення обсягу продукції зменшило їх на 9442 руб.

Для аналізу динаміки показників ефективності використання основних засобів кількох підприємств галузі чи групи галузей використовують індекси фондовіддачі змінного складу, фіксованого складу (постійного) та структурних зрушень.

Як відомо з теорії економічних індексів, індекс змінного складу характеризує середню зміну показника, що вивчається, у вигляді зіставлення середніх величин у звітному і базисному періодах.

Індекс фондовіддачі змінного складу залежить від зміни фондовіддачі на окремих підприємствах, і від розподілу (частки) основних засобів між підприємствами з різною фондовіддачею, тобто. відображає вплив двох факторів на середню зміну фондовіддачі на кількох підприємствах:

(4.25)

де - частка підприємств у загальній вартості основних засобів у базисному та звітному періодах.

Індекс фондовіддачі фіксованого (постійного ) складу характеризує середню зміну фондовіддачі за рахунок зміни фондовіддачі на кожному підприємстві

Індекс фондовіддачі структурних зрушень показує, як у середньому змінилася фондовіддача на кількох підприємствах внаслідок перерозподілу частки підприємств у величині основних засобів:

Між індексами існує взаємозв'язок:

Аналогічно будуються індекси фондомісткості змінного, постійного складу та структурних зрушень. Як ваги виступатиме частка підприємств у величині обсягу виробленої продукції.

За допомогою розглянутої системи індексів можна розрахувати приріст обсягу продукції та економію основних засобів за рахунок їхнього кращого використання. Приріст обсягу продукції за рахунок зміни середньої фондовіддачі дорівнює:

(4.29)

у тому числі за рахунок зміни фондовіддачі на окремих підприємствах:

та за рахунок структурних зрушень:

Загальна сума економії основних засобів за рахунок зміни середньої фондомісткості визначається за формулою

(4.32)

у тому числі внаслідок зміни фондомісткості на окремих підприємствах:

та за рахунок структурних змін:

ПРИКЛАД 4.3

Є такі дані по підприємству:

Необхідно визначити: 1) індекси постійного, змінного складу та індекс структурних зрушень, перевірити їх взаємозв'язок; 2) приріст обсягу продукції внаслідок зміни фондовіддачі на окремих підприємствах та структурних зрушень.

Рішення

Проміжні розрахунки для знаходження індексів представлені у таблиці:

Підприємство	Базисний період				Звітний період				Розрахункові графи
			фондовіддача, руб/руб.	частка підприємства у загальній вартості основних засобів	середня річна вартість основних засобів, млн руб.	обсяг виробленої продукції, млн. руб.	фондовіддача, руб/руб.	частка підприємств у загальній вартості основних засобів

Розрахуємо індекси змінного, фіксованого (постійного) складу та індекс структурних зрушень за формулами (4.25)-(4.27):

Перевіримо їхній взаємозв'язок: 1,004 × 1,069 = 1,074.

Визначимо приріст обсягу продукції за рахунок зміни середньої фондовіддачі (формула (4.29)), у тому числі за рахунок фондовіддачі на окремих підприємствах (формула (4.30)) та структурних зрушень (формула (4.31)):

Висновки. За результатами проведених розрахунків видно, що в середньому фондовіддача по двох підприємствах зросла на 7,4%, причому за рахунок зміни фондовіддачі на кожному підприємстві на 6,9%, внаслідок структурних змін на 0,4%. Приріст обсягу продукції за рахунок збільшення середньої фондовіддачі становив 7928 млн руб., У тому числі за рахунок фондовіддачі на окремих підприємствах на 7553 млн руб. і з допомогою незначних структурних змін у сукупності на 375 млн крб.

До приватним показникам використання основних засобів відносять показники, що характеризують ефективність використання виробничого обладнання, найактивнішої частини основних засобів. Показники використання устаткування діляться загальні щодо різних галузей економіки та специфічні, використовувані лише окремих галузях.

Аналіз роботи устаткування заснований на системі показників, що характеризують його використання за чисельністю, часом роботи та потужністю.

Для аналізу кількісногоВикористання обладнання розглянемо структуру парку обладнання (рис. 4.3).

Вивчення структури устаткування необхідне аналізу ступеня його використання, отже, розробки заходів щодо поліпшення його використання. Для аналізу рівня використання обладнання застосовуються такі коефіцієнти:

Мал. 4.3.

де - фактично працююче обладнання; - Встановлене обладнання; - готівкове обладнання.

Коефіцієнт використання парку обладнання показує частку фактично працюючого устаткування загальному обсязі встановленого устаткування. Коефіцієнт використання готівкового парку обладнання характеризує ступінь використання фактично працюючого (чи встановленого) устаткування загальному обсязі наявного на балансі підприємства устаткування (готівкового). Відповідно різниця між 100% та цим коефіцієнтом показує частку непрацюючого (або невстановленого) обладнання.

Узагальнюючою характеристикою використання парку обладнання є коефіцієнт змінності (К см ) , який показує, скільки в середньому змін протягом доби

функціонує одиниця устаткування. Він визначається ставленням відпрацьованих протягом доби верстато-змін до кількості одиниць встановленого або фактично працюючого обладнання:

ПРИКЛАД 4.4

На підприємстві встановлено 150 од. обладнання. Із них у першу зміну працювало 100 верстатів, у другу – 75, у третю – 50 верстатів. Необхідно визначити коефіцієнт змінності.

Рішення

Це означає, що у середньому кожен верстат функціонував протягом 1,5 змін.

p align="justify"> Коефіцієнт змінності можна також обчислити як середню арифметичну з числа змін, зважених за кількістю верстатів, що працювали в цей період.

ПРИКЛАД 4.5

Обладнання працювало у три зміни. В одну зміну працювало 10 верстатів, у дві – 20, у три зміни – 40 верстатів. Необхідно визначити коефіцієнт змінності.

Рішення

Загальна кількість відпрацьованих протягом доби станко-змін дорівнює 170(1×10+2×20+3×40).

Коефіцієнт змінності становитиме

Висновок Отриманий результат означає, що в середньому кожен верстат працював 2,4 зміни при тризмінному графіку роботи підприємства.

Коефіцієнт завантаження обладнанняза зміну () також є характеристикою використання обладнання за часом і визначається ставленням коефіцієнта змінності () до кількості змін (N):

Коефіцієнт використання змінного режимуроботи обладнання () визначається ставленням коефіцієнта змінності до тривалості зміни ():

(4.39)

Мал. 4.4.

Для аналізу використання роботи обладнання в часі (екстенсивний фактор) необхідно розглянути структуру календарного фонду часу для обладнання (рис. 4.4).

Для характеристики роботи обладнання у часі розраховується коефіцієнт екстенсивного навантаження,що визначається ставленням часу його фактичної роботи () до різних категорій фонду часу: календарних (), режимних (), планових ().

Коефіцієнт екстенсивного навантаження характеризує питому вагу фактичного часу роботи устаткування обсягом планового (календарного, режимного) часу:

Під плановим фондом часу розуміють максимально можливий час роботи обладнання, яке залежить від кількості змін роботи, тривалості зміни та кількості робочих днів у розглянутому періоді з урахуванням часу його простоїв.

Показники інтенсивного використання Обладнання характеризують ступінь використання обладнання за потужністю. Рівень використання обладнання за потужністю характеризується коефіцієнтом інтенсивного використання обладнання, Який визначається як відношення фактичної потужності обладнання до його потенційної потужності:

Де К інт - фактична продуктивність обладнання;

-Паспортна (нормативна) продуктивність обладнання.

Узагальнюючу характеристику використання часу роботи та потужності обладнання дає коефіцієнт інтегрального використання(за обсягом продукції), що визначається ставленням обсягу фактично виробленої продукції () до планового обсягу продукції ():

де - Фактичний обсяг продукції; - Плановий обсяг продукції.

Між розглянутими показниками існує взаємозв'язок:

(4.43)

ПРИКЛАД 4.6

Верстат паспортної продуктивністю 3000 шт. цегли на годину використовувався в I кварталі 850 год. У наступному кварталі намічено капітальний ремонт верстата тривалістю 5% режимного фонду часу. При двозмінній роботі протягом 72 робочих днів та восьмигодинної тривалості змін виготовлено 3200 тис. шт. цегли.

Необхідно визначити показники екстенсивного, інтенсивного та інтегрального навантаження верстата за квартал.

Рішення

Коефіцієнт екстенсивного використання верстата дорівнює

Коефіцієнт інтенсивного використання верстата дорівнює

Коефіцієнт інтегрального використання верстата дорівнює

Перевіримо взаємозв'язок показників: 0,777×1,255 = 0,975.

Аналіз використання площ підприємства розпочнемо з розгляду їхньої структури. Вирізняють такі категорії площ підприємства (рис. 4.5).

Мал. 4.5.

За підсумками розглянутої структури площ можна визначити такі показники.

Коефіцієнт зайнятості виробничої площі характеризує частку площі, зайнятої обладнанням у виробничій площі підприємства:

Коефіцієнт зайнятості площі, що розташовується характеризує частку виробничої площі в загальному обсязі площі підприємства:

Частка площі , зайнятий обладнанням у загальному обсязі площі підприємства, що визначається, визначається за формулою

Система показників, що характеризують використання площ, представлена ​​показниками знімання продукції з одиниці площі підприємства (тобто обсяг продукції, що припадає на 1 м2 площі). Відповідно до розглянутої структури площ підприємства обчислюють три показники.

Знімання продукції з 1 м2 загальної площі.

(4.47)

Знімання продукції з 1 м 1площі , комою обладнанням :

(4.48)

Знімання продукції з 1 м2 виробничої площі.

(4.49)

Ці показники пов'язані між собою залежністю, основі якої можна будувати різні системи факторних індексів, визначати вплив окремих чинників на результативний показник. Зокрема, розглянуті показники можна подати у вигляді мультиплікативної моделі:

ПРИКЛАД 4.7

На підприємстві є такі дані:

Необхідно визначити: 1) показники структури площ підприємства та знімання продукції з одиниці площі підприємства; 2) вплив факторів на зміну показника знімання продукції з 1 м2 площі, що розташовується; 3) вплив чинників зміну обсягу випущеної продукции.

Рішення

Визначимо показники структури площ підприємства та знімання продукції з одиниці площі підприємства. Результати представимо у табличному вигляді:

Обсяг товарної продукції (Q), тис. руб.
Наявна площа цеху (Sраспол)"
Виробнича площа цеху (Sтворення)"
Площа, зайнята обладнанням (Sзан.обор)"
Коефіцієнт зайнятості виробничої площі ( dпроизв)
Коефіцієнт зайнятості площі ( dрозпол)
Частка площі, зайнятої обладнанням ( dзан.обор)
Знімання продукції з 1 м2 площі, що розташовується (загальної) площі (Cраспол), тис. шт/м2
Знімання продукції з 1 м2 площі, зайнятої обладнанням (Cзан.обор) тис. шт/м2
Знімання продукції з 1 м2 виробничої площі (Спроизв), тис. шт/м2

Визначимо вплив факторів на загальну зміну знімання продукції з 1 м2 площі за формулою (4.50): .

Загальний вплив факторів: 3,48 + 0,94 – 0,32 = 4,10.

Визначимо вплив чинників зміну обсягу товарної продукції за такою модели: .

Загальний вплив факторів: 15577 - 7727 = 7850.

Висновок: у звітному періоді порівняно з базисним знімання продукції з 1 м2 площі, що розташовується, збільшився на 4,09 тис. руб/м2, головним чином, за рахунок збільшення показника знімання продукції з 1 м2 площі, зайнятої обладнанням. Зростання показника знімання продукції з 1 м2 площі на 4,09 тис. руб/м2 привело до збільшення обсягу продукції на 15 577 тис. руб., Проте зменшення загальної площі цеху призвело до зменшення обсягу на 7727 тис. руб.

Закон відтворення основного капіталу у тому, що у нормальних економічних умов його вартість, запроваджена виробництво, повністю відновлюється, забезпечуючи можливість постійного технічного відновлення засобів праці. При простому відтворенні рахунок коштів амортизаційного фонду організації можуть формувати нову систему знарядь праці, рівну вартості зношеним. p align="justify"> Для розширення виробництва потрібні нові вкладення коштів, що залучаються додатково з прибутку, внесків засновників, емісії цінних паперів, кредиту та ін Найважливішими відтворювальними характеристиками обороту основних засобів є показники їх приросту, оновлення та вибуття. p align="justify"> Коефіцієнт приросту відображає збільшення основного капіталу за аналізований період і обчислюється як відношення нововведених основних засобів до їх вартості на початок періоду.

Ступінь оновлення виробничого апарату вимірюється коефіцієнтом оновлення - ставленням вартості введених основних засобів до їх загальної вартості на кінець періоду, що розглядається. Показники приросту та оновлення основного капіталу - взаємопов'язані причини: чим вища частка приросту, тим вищий рівень оновлення, і навпаки. Зниження рівня відновлення основного капіталу значною мірою було з швидким наростанням його обсягу, а останнє десятиліття -- зі скороченням масштабу введення. Істотні корективи у цей взаємозв'язок може внести коефіцієнт вибуття коштів, що є ставлення вибули з експлуатації основних засобів у цьому періоді до вартості початку періоду. Невисокі темпи вибуття коштів праці консервують технічний стан основного капіталу, що склався, і занижують рівень його оновлення. Як на рівні національного господарства загалом, так і в організаціях розробляються планові та звітні баланси основних засобів, що відображають кількісні характеристики їх відтворення: наявність на початок періоду, їхній рух (введення та вибуття), вартість на кінець періоду.

Відтворення основних засобів - складний процес, що включає такі взаємопов'язані стадії:

створення,

споживання,

амортизація,

відновлення та відшкодування.

Створення основних засобів найчастіше відбувається поза організацією (наприклад, створення приладів, обладнання, верстатів). Створення основних засобів всередині організації виробляється відповідно до їх структури, і відбувається у двох сферах: у будівельній індустрії та машинобудуванні, у тому числі й у приладобудуванні.

Початковою стадією відтворення основних засобів, що здійснюється в організаціях, є стадія їх придбання та формування. Для нової організації, що створюється, процес формування означає будівництво будівель та споруд, придбання обладнання, що відповідає технологічному процесу, вартості та якості продукції.

Для чинної організації формування основних засобів включає, перш за все, наступні етапи: інвентаризацію існуючих та використовуваних основних засобів з метою виявлення застарілих та зношених елементів основних засобів; аналіз відповідності існуючого обладнання технології та організації виробництва; вибір (з урахуванням конкретної специфіки виробництва та планованого обсягу продукції обсягу та структури основних засобів.) Далі йде процес перевстановлення діючого обладнання, придбання, доставка та монтаж нового обладнання.

Завершує відтворення основних засобів процес їх відновлення чи відшкодування. Відновлення основних засобів може здійснюватись за допомогою ремонту (поточного, середнього та капітального) за рахунок амортизаційних відрахувань, а також шляхом модернізації та реконструкції.

Модернізація обладнання, будівель та споруд означає їх удосконалення та приведення в стан, що відповідає сучасному технічному та економічному рівню виробництва, шляхом їх конструктивних змін, заміни та зміцнення елементів, вузлів та деталей, оснащення новими приладами, автоматизації виробничих процесів. Модернізація покликана підвищити якість продукції, зменшити витрати на виробництво. Модернізація частково застарілого обладнання потребує менших витрат коштів та праці, а також часу, ніж будівництво нових організацій. Крім цього, вона дозволяє в більш короткий термін отримати необхідний приріст виробництва, сприяє підвищенню фондовіддачі, оскільки повніше використовується обладнання та відсутні витрати на пасивну частину основних засобів.

Реконструкція найчастіше може відбуватися у двох варіантах. При першому варіанті в процесі реконструкції за новим проектом відбувається розширення та перебудова існуючих споруд, цехів тощо. При другому варіанті замінюється та оновлюється активна частина основних засобів (машини, обладнання, прилади тощо). Зазвичай другий варіант реконструкції у господарській практиці називається також технічним переозброєнням. Реконструкція у багатьох випадках забезпечує збільшення випуску продукції із значно меншими матеріальними витратами й у стислі терміни, ніж будівництво нових організацій.

Нове будівництво застосовується в організацію випуску нової продукції, при диверсифікації виробництва, переміщенні виробництва в іншу територію, відкритті нових природних родовищ тощо.

Остаточний вибір нового будівництва чи реконструкції проводиться з урахуванням економічного аналізу.

Поліпшення використання основних засобів вирішує широке коло економічних проблем, спрямованих на підвищення ефективності виробництва: збільшення обсягу випуску продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості, економію капітальних вкладень, збільшення прибутку та рентабельності капіталу та, зрештою, підвищення рівня життя суспільства.

Для характеристики та використання основного капіталу застосовується система узагальнюючих, вартісних, відносних та натуральних показників. В умовах ринкової економіки найбільш загальним показником, що характеризує ефективність діяльності організації, вважається рентабельність капіталу - відношення прибутку до авансованої середньорічної вартості основного та оборотного капіталу. Цей показник може бути визначений по відношенню до основних засобів та складений у динаміці.

До узагальнюючих показників рівня використання основного капіталу відносяться фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача висловлює ставлення вартості продукції, виготовленої протягом року (чи інший період), до середньорічної вартості основних виробничих коштів. Цей показник може бути розрахований за обсягом продажу, реалізованої чи відвантаженої продукції. Фондомісткість - величина, зворотна фондовіддачі; вона висловлює відношення вартості основних засобів до обсягу продукції. При розрахунку цих показників середньорічну вартість капіталу слід обчислювати не як середньобалансову, а виходячи з розрахунку середньорічних цін.

Фондомісткість може бути визначена на одиницю продукції в натуральному вираженні та на карбованець її вартості. Фондовіддача показує, скільки продукції отримано з кожного рубля основного капіталу, що діє; показник фондомісткості відбиває величину вартості основних засобів, необхідну отримання цього обсягу продукції. Показники фондовіддачі (капіталовіддачі) застосовуються в основному для аналізу рівня використання діючих коштів, а показник фондомісткості - головним чином для планування потреби в основних засобах та капітальних вкладеннях при перспективному плануванні або розробці нових проектів.

p align="justify"> Коефіцієнт завантаження обладнання визначається як відношення витрат верстатного часу в станко-годинах (розрахованих за трудомісткістю робіт, що виконуються на Даному устаткуванні) до корисного фонду часу роботи обладнання при прийнятому режимі використання (двох- або тризмінному). Цей показник широко використовують у розрахунках виробничої потужності для синхронізації пропускної спроможності різних видів устаткування.

Досягнутий рівень використання можливої ​​продуктивності технологічного обладнання вимірюється коефіцієнтом інтенсивності використання верстатного парку, що визначається ставленням фактичного обсягу випущеної продукції до встановленої виробничої потужності обладнання (пропускної спроможності).

Одним із узагальнюючих показників, що характеризують технічний стан основних засобів, є коефіцієнт оновлення. Він відбиває інтенсивність оновлення основних засобів.

Коефіцієнт оновлення розраховується за всіма основними засобами та по активній частині основних засобів за періодами. Отримані показники порівнюються, що дозволяє з'ясувати, за рахунок якої частини основних засобів переважно відбувається оновлення. Якщо коефіцієнт оновлення по активній частині вище, ніж у цілому за основними засобами, то оновлення в організації здійснюється за рахунок активної частини, яка визначає випуск та якість продукції, що є позитивним моментом, а отже, впливає на величину фондовіддачі. Оновлення основних засобів може відбуватися як за рахунок придбання нових, так і за рахунок модернізації наявних, що краще, оскільки зберігається уречевлений працю в конструктивних елементах і вузлах, що не підлягають заміні.

Коефіцієнт вибуття (Квиб) характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних засобів із виробництва. Коефіцієнт вибуття визначається загалом за всіма основними засобами, за активною частиною та за окремими видами за періодами. Визначається зміна даного показника за аналізований період, з'ясовуються причини вибуття, за рахунок якої частини воно відбувається. За інших рівних умов високий коефіцієнт вибуття активної частини, порівняно з усіма основними засобами, свідчить про негативний вплив на фондовіддачу.

Аналогічно коефіцієнтам оновлення та вибуття здійснюється аналіз коефіцієнта приросту. Вищезазначені показники слід розглядати взаємопов'язано.

Технічний стан основних засобів залежить від своєчасності якісного ремонту основних засобів.

Необхідно визначити абсолютне відхилення витрат на ремонт витрат на ремонт та їх якість.

кошторис основний засіб амортизація

Розрізняють загальні та приватні показники використання основних засобів (Рис.2.2.). До загальних показників належать фондовіддача, фондомісткість, рентабельність фондів. До приватних – показники використання обладнання та виробничих площ.

Кожен показник характеризує окремі аспекти використання основних засобів.

Фондовіддача показує, скільки товарної продукції посідає одне карбованець основних виробничих фондів. Визначається за такою формулою:

Фо = Qтп / Фсг,

де: Qтп - обсяг виробництва товарної продукції, в руб.;

ФСГ - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Чим вище показник фондовіддачі, тим ефективніше використовуються основні фонди.

Фондомісткість - показник зворотний фондовіддачі. Показує скільки виробничих фондів посідає одне карбованець товарної продукції. Визначається за такою формулою:

Чим нижчий показник фондомісткості, тим ефективніше використовуються основні виробничі фонди.

Рентабельність виробництва характеризує величину балансового прибутку що припадає однією карбованець виробничих фондів. Визначається за такою формулою:

де: Пб - балансовий прибуток; Фос – річнорічна величина оборотних засобів підприємства.

Що показник рентабельність виробництва, то ефективніше використовуються основні фонди.

До показників використання обладнання відносяться коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання обладнання, інтегральний коефіцієнт та коефіцієнт змінності.

p align="justify"> Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання характеризує використання обладнання за часом. Визначається за такою формулою:

,

де: Тф, Те – відповідно фактичний та ефективний фонд часу роботи устаткування.

Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування характеризує використання устаткування потужності. Визначається ставленням фактичного обсягу виробництва продукції (Qтп) до максимально можливого (Qмах):

Інтегральний коефіцієнт завантаження устаткування характеризує загалом використання устаткування. Визначається добутком коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання обладнання:

Кінт = Ке * Кі.

Коефіцієнт змінності роботи устаткування визначається за такою формулою:

,

де: N1, N2, N3 – відповідно кількість обладнання, що працює в першу, другу та третю зміни;

Nуст - загальна кількість встановленого обладнання.

До показників використання виробничих площ відносяться знімання продукції з одного метра квадратного виробничої площі та виробнича площа, що припадає на одиницю встановленого обладнання.

Знімання продукції з м2 виробничої площі визначається за формулою:

S пр = Qтп / Fпр,

де Fпр - виробнича площа підприємства, м2.

Виробнича площа, що припадає на один верстат, визначається ставленням:

F пр1 = Fпр / Nуст.

Цей показник порівнюється з нормативним значенням (Fн). Якщо фактичне значення показника більше нормативного, це свідчить про неефективне використання виробничої площі.

Показники використання основних засобів поділяються на великі групи (рис. 6.2):

натуральні;

Вартiсні.

До натуральним показникамвідноситься продуктивність обладнання за одиницю часу роботи. Ця продуктивність називається технологічною та вимірюється в натуральних одиницях (шт./рік, км/рік, т/рік). Вона заноситься до технічного паспорта обладнання (одиниці основних засобів). Натуральні показники використання основних засобів не дають можливості оцінити рівень використання основних засобів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення цієї неточності на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. Їхня сутність полягає в тому , що продуктивність устаткування, яке має для підприємства найбільшу питому вагу, приймають за базу. На її основі спочатку розраховують індекси приведення, а потім з урахуванням цих індексів – продуктивність будь-якого іншого обладнання. В результаті одержують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.

Натуральні та умовно-натуральні показники використання основних виробничих засобів застосовують для активної їх частини. Тим не менш, визначити в натуральних одиницях продуктивність будівель, споруд тощо майже неможливо. Враховуючи це, для визначення ефективності використання всіх основних засобів застосовують вартісні показники.

Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих засобів:

1 Коефіцієнт оновлення . Характеризує інтенсивність введення у дію нових виробничих потужностей.

До обнов = ОС введ/ОС кг , (6.4)

де ОС ВВЕДЕННЯ. - Вартість введених основних засобів;

ОС К.Г – вартість всіх основних засобів на кінець року.

2 Коефіцієнт вибуття.Характеризує інтенсивність вибуття основних засобів протягом періоду, що розглядається.

До виб = ОС виб/ОС нг, (6.5)

де ОС ВИБ - вартість основних засобів, що вибули;

ОС Н.Г - вартість всіх основних засобів початку року.

3 Коефіцієнт зносу . Показує, яку частину вартості основних засобів підприємства вже перенесено на вартість готової продукції. Інакше висловлюючись, характеризує ступінь зносу основних засобів.

До вив = ОС вив / ОС перв. НГ , (6.6)

де ОС ІЗН – вартість зносу.

4 Коефіцієнт придатності . Характеризує фізичний стан основних засобів на певну дату та відображає питому вагу їх зношених частин у загальній вартості (з урахуванням морального зносу):

До приг = ОС зуп / ОС перв. к.г = (ОС перв. н.г - ОС изн)/ОС перв. к.г, (6.7)

де ОС ОСТ – залишкова вартість основних засобів.

5 Коефіцієнт приросту.Відображає відносне збільшення основних засобів за рахунок їхнього оновлення:

К пр = ОС к.г/ОС н.г, (6.8)

Узагальнюючі показники , що характеризують використання основних виробничих засобів:

1 Фондовіддача. Показує, яка частина виробленої продукції припадає на 1 гривню вартості основних виробничих засобів (може визначатися за товарною, валовою та реалізованою продукцією):

F про = ВП / ОС порівн. (6.9)

де ВП – випуск продукції у вартісному вираженні, грн. / Рік.;

ОС СР.Г – середньорічна вартість основних засобів, грн.

2 Фондовооруженность . Характеризує ступінь озброєності засобами одного працівника та показує, яка частина загальної вартості основних засобів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

F в = ОС ср.г/Р сп, (6.10)

де Р СП - Середньооблікова чисельність працівників, чол.

3 Фондомісткість. Показує, яка частина вартості основних виробничих засобів припадає на 1 гривню виробленої продукції підприємства. Цей показник, зворотний до фондовідачі, визначається за формулою:

F е = ОС порівн.г/ВП , (6.11)

4 Рентабельність основних виробничих засобів . Показує, який прибуток одержують із кожної гривні основних засобів:

R = П вал / ОС порівн. (6.12)

де П ВАЛ – валовий прибуток, грн.

Приватні показники , що характеризують рівень використання найбільш активної частини основних виробничих засобів (виробничого обладнання):

1 Коефіцієнт екстенсивного завантаження.Характеризує ступінь використання обладнання за певний час та визначається за кожною групою однотипного обладнання:

Кект = Fф / Fеф , (6.13)

де F Ф - фактично відпрацьований час, год;

F ЕФ – ефективний фонд часу роботи обладнання, год.

Цей показник має прагнути одиниці. Чим більша різниця між фактичним часом роботи обладнання та ефективним (плановим) фондом, тим більше резервів. Відповідає питанням: скільки працює устаткування?

2 Коефіцієнт інтенсивного завантаження ілюструє, як працюють ОПС:

К інт = N факт / N піт, (6.14)

де N ФАКТ – фактичний випуск продукції (фактична продуктивність обладнання), грн. (Шт/год);

N ПОТ – потенційно можливий випуск продукції (максимально можлива продуктивність обладнання згідно з паспортними даними), грн. (Шт/год).

3 Інтегральний коефіцієнт ілюструє узагальнюючу оцінку використання обладнання за потужністю та за часом:

До інтегр = К ект * До інт, (6.15)

Його підвищення досягається шляхом комплексних заходів:

Впровадження нових технологій;

Інтенсифікація технологічних процесів;

Поліпшення якості сировини;

Підвищення рівня праці та ін.

4 Коефіцієнт змінності

До см = (З 1 + З 2 + З 3) / С о, (6.16)

де З 1, З 2, З 3 - кількість фактично працюючого обладнання відповідно в першу, другу та третю зміну;

З 0 – загальна кількість встановленого обладнання.

Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

Розміщено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Ефективність використання основних засобів для підприємства

1.1 Поняття, склад та класифікація основних засобів

1.2 Облік та оцінка основних засобів

1.3 Фізичний та моральний знос основних засобів

2. Характеристика факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства

3. Проект заходів щодо підвищення ефективності використання основних засобів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Основні засоби підприємства становлять частину їхньої матеріально-технічної бази, зростання та вдосконалення якої є найважливішою умовою збільшення обсягів товарообігу, прибутку та підвищення їх технічної оснащеності.

Особливістю основних засобів є їхня висока вартість та велика тривалість експлуатації, а також відносно динамічна зміна їхнього технічного рівня внаслідок науково-технічного прогресу, що призводить до їхнього знецінення. Усе це зумовлює певні вимоги, як до характеру основних засобів, що придбаються, так і до їх експлуатації.

Основні засоби повинні мати високу продуктивність і економічність при використанні, універсальність, надійність у роботі.

Для самостійних товаровиробників, які працюють на ринок, незалежно від форм власності питання про ефективне використання основних засобів - це їхнє існування та благополуччя.

Основні засоби підприємства - це засоби праці, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи своєї натурально-речовинної форми, і переносять свою вартість на готову продукцію частинами в міру зносу.

Маючи ясне уявлення про роль кожного елемента основних фондів у виробничому процесі, фізичному та моральному їх зносі, факторах, що впливають на використання основних фондів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів та виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва та зростання продуктивності праці.

У разі ринкових відносин першому плані висуваються такі питання, що стосуються основних засобів, як технічний рівень, якість, надійність продукції, що залежить від якісного стану техніки та її використання. Поліпшення технічних якостей засобів праці та оснащеність працівників ними забезпечують основну частину зростання ефективності виробничого процесу.

Основні кошти за складом неоднорідні. У зв'язку з цим існує їх класифікація: з їхньої ролі у процесі виробництва, функціонального призначення, форм власності, способів участі у виробництві, реалізації та організації споживання продукції, за належністю.

У процесі функціонування кошти піддаються зносу. Величина зношування основних засобів визначається на основі вартості та строків амортизації. Амортизаційні відрахування є одним із основних джерел відтворення основних засобів.

Розвиток основних засобів торгових підприємств відбувається за рахунок приросту та оновлення основних фондів. Приріст є накопиченням чи збільшенням їх у натуральному вираженні. Оновлення основних фондів - це заміна чи модернізація діючих засобів праці, новими, досконалішими за технічним рівнем.

Основні кошти є одним із найважливіших показників господарської діяльності підприємства, від їхнього рівня безпосередньо залежить прибуток будь-якої комерційної фірми.

Метою курсового проекту є розробка заходів щодо підвищення ефективності використання основних засобів.

1 . Ефективністьвикористання основних засобів на підприємстві

1.1 Поняття, склад та класифікація основних засобів

Основні засоби - це засоби праці, які багаторазово беруть участь у виробничих циклах, зберігаючи у своїй свою натуральну форму. Вартість основних засобів переноситься на продукт, що виготовляється частинами в міру зносу.

Залежно від сфери функціонування кошти діляться на виробничі і невиробничі.

До виробничих основних засобів підприємств відносяться всі засоби праці, які беруть участь у виробничому процесі, створюють умови для його здійснення, служать для зберігання та переміщення предметів та продуктів праці.

До невиробничих основних засобів підприємств належать об'єкти соціальної сфери: житлово-комунального господарства, освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення.

Виробничі основні засоби відіграють виключно важливу роль у діяльності підприємства, визначаючи виробничу програму, асортимент та якість продукції, що випускається. Тому на підприємствах відбувається процес оновлення та якісного вдосконалення основних виробничих засобів. Це досягається двома шляхами:

Технічним переозброєнням та реконструкцією діючих підприємств та модернізацією або заміною застарілих основних засобів новими, що відповідають сучасному рівню розвитку техніки та технології;

Створенням основних засобів вищого технічного рівня під час будівництва нових та розширення діючих підприємств.

За складом, призначенням і функцій, що виконуються у виробничому процесі, виробничі кошти поділяються на такі групи:

Будівлі - будівлі та будівлі, у яких відбуваються процеси основного, допоміжного та підсобного виробництв, а також адміністративні будівлі та господарські будівлі. У їх вартість включається вартість систем життєзабезпечення будівель (опалення, водопровід, електромережа, вентиляція та ін.).

Споруди - інженерно-технічні об'єкти, виконують технічні функції з обслуговування процесу виробництва, але пов'язані із змінами предмета праці (тунелі, естакади, залізниці внутрішньозаводського транспорту, водостоки та інших.).

Передавальні пристрої - електро-, тепломережі, лінії зв'язку, газові мережі, паропроводи та інші пристрої, що не є складовою будівель.

Машини та обладнання:

Силові машини та обладнання - генератори, електродвигуни, парові машини та турбіни, двигуни внутрішнього згоряння, силові трансформатори, розподільні щити тощо;

Робочі машини та обладнання - метало- та деревообробні верстати, преси, молоти, термічне обладнання та ін;

Обчислювальна техніка;

Інші машини та обладнання, що не увійшли до перелічених груп, що виконують певні технічні функції (обладнання автоматичних телефонних станцій, пожежні сходи, пожежні машини та ін.).

Транспортні засоби - засоби для переміщення людей та вантажів територією підприємства.

Інструмент - засоби, що беруть участь у здійсненні виробничого процесу: всі види інструменту: використовуваного при ручній праці або встановлюваного на машинах (термін служби - більше 1 року, вартість - понад 100-кратного розміру мінімального розміру місячної оплати праці).

Виробничий інвентар та приладдя - робочі столи, верстати, огорожі, вентилятори, баки, стелажі та ін.

Господарський інвентар - копіювальні апарати, столи, шафи, друкарські машинки та ін.

Класифікація виробничих основних засобів має важливе значення для обліку, планування та вивчення їх структури, яка характеризується часткою окремих видів коштів у загальній їх вартості.

Залежно від участі у процесі виробництва кошти діляться на активну і пасивну частини.

До активної частини основних виробничих засобів належать: силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент.

До пасивної частини основних виробничих засобів належать: будівлі, споруди, передавальні пристрої, виробничий та господарський інвентар.

Співвідношення цих двох частин основних виробничих засобів має важливе економічне значення. Саме активна частина основних засобів визначає технічний рівень та виробничі можливості підприємства: виробничу потужність, рівень механізації та автоматизації, продуктивність праці. Тому вирішальною ознакою поліпшення структури основних засобів є збільшення частки їхньої активної частини.

Різні галузі промисловості мають різну структуру основних виробничих засобів (у тому числі й співвідношення активної та пасивної частин), що визначається специфікою галузей. Так, у видобувних галузях промисловості значна частка споруд та передавальних пристроїв (у нафтовидобувній промисловості близько 66%, у вугільній промисловості 60%). У обробних галузях найбільша частка будівель: в основних фондах легкої промисловості – 52,3%, машинобудування та металообробки – 41,8, харчової – 37,8 та хімічної промисловості – 33,5%. Передавальні пристрої становлять значну частку основних виробничих фондах енергетичної промисловості.

Майже всі галузі носять комплексний характер, тобто. складаються з окремих підгалузі, в яких функціонують спеціалізовані підприємства. Тому структура основних виробничих фондів підгалузі та підприємств може відрізнятися від структури галузі, до якої вони належать. Це також пояснюється специфікою виробничих процесів.

1.2 Облік та оцінка основних засобів

Облік основних засобів, проводиться відповідно до їх класифікації та структури в натуральних показниках і грошах.

Облік у натуральних показниках необхідний визначення:

Виробничої потужності підприємства;

Технічного складу основних фондів, тобто. співвідношення різних видів обладнання, виробничих площ та кількості обладнання;

ступеня фізичного зносу основних фондів;

Для планування відтворення основних фондів.

Вихідним матеріалом для обліку основних фондів у натуральних показниках (обсяг будівель (м 3), кількість одиниць обладнання (шт.) і т.д.) є дані щорічної інвентаризації основних фондів і технічних паспортів, в яких вказуються технічні характеристики основних фондів.

Облік основних фондів у грошах необхідний:

визначення загальної величини основних фондів;

Визначення динаміки, складу та структури основних фондів;

встановлення ступеня зносу та нарахування амортизації;

Упорядкування калькуляції собівартості продукції;

Визначення показників використання основних фондів;

Планування розширеного відтворення основних фондів.

У зв'язку з тривалістю функціонування основних фондів, поступовим їх зношування та зміною за цей час умов відтворення існує кілька методів грошової оцінки основних фондів:

а) за первісною вартістю;

б) за відновлювальною вартістю;

в) за первісною чи відновною вартістю з урахуванням зносу (залишкова вартість).

Початкова вартість основних фондів включає фактичні витрати на їх придбання або будівництво, доставку та монтаж у цінах того року, коли ці фонди були введені в експлуатацію. Для окремого об'єкта (елемента) основних фондів цей показник обчислюють за формулою

Спер=Соб+См+Зтр, (1.1)

де Спершу - первісна вартість основних фондів на початок періоду експлуатації, руб.;

Соб - вартість придбаного обладнання, інструменту, інвентарю, руб.;

См - вартість монтажних робіт, руб.;

Зтр - Витрати транспортування, руб.

Оскільки в процесі експлуатації величина основних фондів підприємства змінюється в результаті введення нових фондів та вибуття частини чинних, загальна первісна вартість основних фондів розраховується на початок планового року, на кінець цього року та в середньому за рік (на основі даних щомісячного обліку).

Початкова вартість основних фондів на кінець року (Скперв) може бути розрахована за формулою

Скперв=Снперв+Сввод+Свивод, (1.2)

де Снперв - первісна вартість основних фондів початку планового періоду, крб.;

Сввод - вартість основних фондів, що вводяться в дію в плановому році, руб.; знос собівартість калькуляція

Висновок - вартість основних фондів, що виводяться з експлуатації того ж року, руб.

Середньорічна первісна вартість основних фондів (Сперв.СР) визначається за формулою

Сперв.ср = Сперв + СвводМ 1/12 - СвиводМ 2/12, (1.3)

де М 1 і М 2 - число місяців використання відповідно нововведених або вибувають основних фондів.

Недолік оцінки основних фондів за первісною вартістю полягає в тому, що вартість виготовлення та ціни на основні фонди змінюються з плином часу, тому однакові елементи основних фондів, що купуються в різний час, мають різну оцінку. Змішана оцінка основних фондів ускладнює аналіз їх величини та структури на окремих підприємствах, спотворює показники динаміки основних фондів на підприємствах та в галузі. Крім того, при цьому методі оцінки не видно ступеня зношеності основних фондів.

Відновлювальна вартість - це оцінка основних фондів сучасних цінах, тобто. у цінах, що діють на момент оцінки. Відновна вартість показує, скільки обійшлося б створення основних фондів у сучасних умовах. При переоцінці основних фондів за відновною вартістю визначається, як правило, повна відновна вартість, а також знос основних фондів (моральний та фізичний).

Залишкова вартість - це первісна (балансова) вартість основних фондів за вирахуванням зношування, яка ще не перенесена на готовий продукт. сума зношування визначається за величиною амортизаційних відрахувань.

Оцінка основних фондів за залишковою вартістю має важливе економічне значення, оскільки вона дозволяє вирішити питання про доцільність подальшої експлуатації малопродуктивного обладнання та списання застарілих машин, обладнання, апаратів та зняття їх із виробництва.

1.3 Фізичний та моральний знос основних засобів

Будь-які об'єкти, що входять до складу основних засобів, крім землі, в процесі їх експлуатації або просто зберігання постійно піддаються фізичному та моральному зносу. Тобто через певний період під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої властивості (або приходять у непридатність) і приймають такий стан, при якому їх подальша експлуатація або зовсім неможлива, або збиткова. Це означає, що вони не можуть з часом виконувати далі свої функції через технічні неполадки, розлади або економічну невигідність. Фізично зношені об'єкти можна відремонтувати, але іноді вартість ремонту з урахуванням інших факторів стає невигідною. Моральне зношування основних засобів проявляється інакше, ніж фізичне. Раніше випущені основні засоби за своєю конструкцією, продуктивністю, витратами на обслуговування та експлуатацію завжди поступаються своїм новітнім аналогам завдяки технічному прогресу. Отже, періодично виникає необхідність замінювати старі екземпляри на сучасні, при цьому фізичний знос не є головним фактором. У сучасній економіці необхідність заміни більшою мірою визначається моральним зносом та економічними факторами.

Розрізняють два види (форми) морального зносу:

Моральне зношування першого виду (форми) - це втрата частини вартості машин без відповідного фізичного зношування внаслідок здешевлення виготовлення цих машин у нових умовах (при використанні досягнень науково-технічного прогресу). Моральне зношування цього виду викликане зменшенням робочого часу для випуску таких же машин, однієї і тієї ж конструкції.

Моральне зношування першого виду пов'язане не з тривалістю терміну служби обладнання, не зі ступенем його фізичного зносу, а з темпами технічного прогресу, що призводить до зниження вартості виготовлення продукції внаслідок зростання продуктивності праці в галузі, що виробляє нові основні фонди.

При моральному зносі першого виду споживча вартість основних фондів не змінюється. У нових машинах, аналогічних колишнім, немає жодних конструктивних змін; продуктивність устаткування також залишається незмінною. Змінюється лише вартість основних фондів.

Моральний знос другого виду - це скорочення тривалості дії готівкових машин, обладнання, обумовлене не зменшенням їхньої продуктивності або потужності (дані характеристики зазвичай залишаються на тому ж рівні, що і при введенні у виробництво), а тим, що подальша експлуатація старих машин порівняно з новими призводить до великих витрат виробництва.

Методи визначення зносу:

1. фізичний знос визначається виходячи з термінів служби основних фондів.

Іф = (Тф: Ап) х 100%, (1.4)

Де Іф – фізичний знос;

Тф - фактичний термін служби основних фондів, років;

Ап – нормативний термін служби, років.

2. Моральний знос першого виду визначається на підставі співвідношення балансової та відновлювальної вартості.

ІІм = [(Фб-Фв) / Фб] 100%, (1.5)

Де ІІм - моральне зношування першого виду;

Фб – балансова вартість, руб.;

Фв – відновна вартість, руб.

3. Моральне зношування другого виду визначають шляхом зіставлення відновлювальної вартості обладнання з урахуванням зносу з первісною вартістю.

ІІІм = [(Фб-Фв) / Фб] 100%, (1.6)

Де ІІІм - моральне зношування другого виду;

Фб – первісна вартість застарілого обладнання, руб.

Амортизація основних фондів

Амортизація - це поступове перенесення вартості об'єкта основних засобів на собівартість продукції (робіт, послуг).

Амортизацію повинні нараховувати по кожному об'єкту основних засобів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, коли було введено об'єкт основних засобів в експлуатацію.

Нарахування амортизації припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, коли об'єкт основних засобів повністю замортизовано або списано з балансу організації (продано, ліквідовано тощо).

Амортизацію мають нараховувати протягом усього терміну корисного використання об'єкта основних засобів. Приблизний термін служби основних засобів наведено в Класифікації основних засобів, що включаються до амортизаційних груп (затверджено постановою Уряду РФ від 1 січня 2002 р. № 1). У ньому все майно поділено на 10 груп:

Якщо ж у класифікації термін корисного використання для придбаного основного засобу не вказано, можна встановити його самостійно (наприклад, виходячи з очікуваного терміну служби основного засобу.).

Якщо обладнання повністю амортизовано, але організація продовжує його використовувати, нараховувати амортизацію на таке обладнання не потрібно.

Нарахування амортизації в обліку повинні відображати за кредитом рахунки 02 та дебетом відповідного рахунку витрат (витрат):

дебет 08 (20,23,25,26,29,44,91.2,97) кредит 02 - нараховано амортизацію основних засобів.

У бухгалтерському обліку амортизація не нараховується за такими основними засобами:

за об'єктами житлового фонду (якщо вони не використовуються для отримання доходу);

За об'єктами зовнішнього благоустрою та іншими аналогічними об'єктами лісового та дорожнього господарства;

За іншими об'єктами основних засобів, споживчі властивості яких з часом не змінюються (наприклад, земельні ділянки та об'єкти природокористування).

Не враховуючи при оподаткуванні прибутку амортизація, нарахована за основними засобами:

Купленим рахунок бюджетних коштів цільового фінансування (крім майна, отриманого під час приватизації);

Бюджетних організацій;

Некомерційних організацій (якщо ці кошти придбано рахунок цільових коштів і використовуються реалізації некомерційної діяльності).

Об'єкти основних засобів вартістю трохи більше 10000 рублів за одиницю можна списувати на витрати з їх передачі в експлуатацію без нарахування амортизації.

Амортизація з метою бухгалтерського обліку й у оподаткування нараховується по-різному.

Нарахування амортизації з метою бухгалтерського обліку

Існує 4 способи нарахування амортизації основних засобів:

Лінійний;

Спосіб зменшуваного залишку;

Спосіб списання вартості за сумою чисел років строку корисного використання;

Спосіб списання вартості пропорційно до обсягу продукції (робіт).

При нарахуванні амортизації можна використовувати один із перерахованих вище способів. Вибраний спосіб нарахування амортизації повинні застосовувати протягом усього терміну корисного використання (тобто терміну служби) об'єкта основних засобів.

Лінійний спосіб нарахування амортизації передбачає рівномірне нарахування амортизації протягом терміну корисного використання об'єкта основних засобів.

При нарахуванні амортизації способом зменшуваного залишку річна норма амортизації визначається виходячи з початкової вартості, та якщо з залишкової вартості об'єкта основних засобів початку кожного звітного року.

2. Характеристика факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства

Виробничий кооператив (артіль) - добровільне об'єднання громадян на основі членства для спільної виробничої чи іншої господарської діяльності, заснованої на їхній особистій трудовій та іншій участі та об'єднанні його членами (учасниками) майнових пайових внесків.

Законом та установчими документами кооперативу може бути передбачена участь у його діяльності юридичних осіб. Основними видами діяльності є виробництво, переробка, збут промислової, сільськогосподарської та іншої продукції, виконання робіт, торгівля, побутове обслуговування. Юридичні особи, будучи членами виробничого кооперативу, можуть брати участь у його діяльності у вигляді виконання будь-яких робіт чи послуг.

Члени кооперативу несуть за його зобов'язаннями субсидіарну відповідальність у розмірах та у порядку, передбачених законами про виробничі кооперативи. Фірмове найменування кооперативу має містити його найменування та слова "виробничий кооператив" або "артіль". Правове становище виробничих кооперативів, правничий та обов'язки їх членів регулюються ст. 107-112 ДК РФ і Федеральним законом від 8 травня 1996 р. № 41-ФЗ "Про виробничі кооперативи". Особливості створення та діяльності сільськогосподарських кооперативів (виробничих, переробних, обслуговуючих сільськогосподарських виробників) встановлені Законом про сільськогосподарську кооперацію.

Установчим документом виробничого кооперативу виступає статут, який затверджується загальними зборами його членів.

У виробничому кооперативі не створюється статутний капітал, а майно, що перебуває у його власності, ділиться на паї його членів. Статутом може бути встановлено, що певна частина майна, що належить, становить неподільні фонди, що використовуються на цілі, що визначаються статутом кооперативу. Член кооперативу зобов'язаний внести на момент реєстрації кооперативу не менше 10% пайового внеску, а решту - протягом року з дня реєстрації. Прибуток кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їх трудової участі, якщо інший порядок не передбачено законом та статутом кооперативу. У такому порядку розподіляється і майно, що залишилося після ліквідації кооперативу і задоволення вимог його кредиторів (ст. 109 ГК РФ).

Член кооперативу має право на свій розсуд вийти з кооперативу, і йому має бути виплачено вартість паю або видано майно, що відповідає його паю. Член кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом, а також в інших випадках, передбачених законом та статутом кооперативу.

У разі необхідності звернути стягнення на пай члена кооперативу за його особистими боргами і за нестачі його майна допускається звернення на його пай у порядку, передбаченому законом та статутом (ст. 111 ЦК України).

Вищий орган управління кооперативу – загальні збори його членів. У кооперативі з числом членів понад п'ятдесят може бути створена наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю виконавчих органів кооперативу. Останніми є правління та (або) голова кооперативу. Виконавчі органи здійснюють поточне керівництво діяльністю кооперативу. Членами наглядової ради та правління кооперативу, а також головою кооперативу можуть бути лише члени кооперативу. Член кооперативу може бути одночасно членом наглядової ради та членом правління чи головою кооперативу. Член спостережної ради або виконавчого органу може бути виключений з кооперативу за рішенням загальних зборів у зв'язку з його членством у аналогічному кооперативі. До виняткової компетенції загальних зборів членів кооперативу належать: зміна статуту кооперативу; утворення спостережної ради та припинення повноважень її членів, а також утворення та припинення повноважень виконавчих органів кооперативу; прийом та виключення членів кооперативу, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів кооперативу та розподіл його прибутків та збитків; рішення про реорганізацію та ліквідацію кооперативу.

Виробничий кооператив за одноголосним рішенням його членів може перетворитися на господарське товариство чи суспільство.

Система оплати праці робітників – погодинно-преміальна. Почасово-преміальна оплата праці - система оплати праці, при якій до суми заробітку за тарифом додається премія у певному відсотку до тарифної сітки чи іншого вимірника.

Функціональна структура заснована на принципі спеціалізації організаційних підструктур за функціональними ознаками (виробництво профілактичних та ремонтних робіт, НДДКР, маркетинг, постачання та ін, тобто однорідних видів діяльності). Кожна спеціалізована функціональна підструктура підпорядковується відповідно особі Вищого керівництва, що відповідає за цей напрямок діяльності. Кожному вищому керівнику делегуються повноваження у межах виконуваної функції. Виконання окремих функцій із конкретних питань покладається на фахівців. Фахівці одного профілю об'єднуються у структурні підрозділи системи управління та приймають рішення, які є обов'язковими для виробничих підрозділів. Таким чином, поряд із лінійною діє й функціональна організація. Виконавці перебувають у подвійному підпорядкуванні. Так, робітник зобов'язаний виконувати одночасно вказівки свого лінійного начальника та функціонального фахівця.

Таким чином, функціональна організаційна структура управління складається з кількох спеціалізованих лінійних структур, підпорядкованих першій особі компанії. При цьому виконання вказівок функціональних органів (відділів планування, обліку, обслуговування виробництва тощо) в межах їхньої компетенції є обов'язковим для лінійних підрозділів.

При функціональній структурі управління лінійний керівник має можливість займатися питаннями оперативного управління, оскільки функціональні фахівці звільняють його від вирішення спеціальних питань. Але команди управління надходять від багатьох функціональних служб в один виробничий підрозділ або одного виконавця, і тому виникає проблема взаємного узгодження цих команд, що створює певні труднощі. Крім того, знижується відповідальність виконавців за виконання своїх обов'язків, оскільки відповідальність за експлуатацію об'єкта фактично покладається на багатьох виконавців.

Тому сфера застосування функціональної структури управління обмежена малими та середніми службами експлуатації підприємства з великою кількістю спеціалізованих робіт.

Серійне виробництво, тип організації виробництва, що характеризується одночасним виготовленням для підприємства широкої номенклатури однорідної продукції, випуск якої повторюється протягом багато часу. Найбільше поширення С. в. має у машинобудуванні та металообробці. Випуск продукції проводиться стосовно виробів серіями, а стосовно деталей - партіями. Виготовлення серій виробів одного типорозміру повторюється через регулярні проміжки часу. При повторних запусках серій машин часто вносяться зміни у конструкторську та технологічну підготовку виробництва, організацію робочих місць, підвищується кваліфікація робітників. С. п. дозволяє уніфікувати конструкції деталей, виробів, добиватися типізації технологічних процесів та оснастки.

Залежно від розміру серії розрізняють великосерійне, середньосерійне та дрібносерійне виробництва.

При великосерійному виробництві продукція виготовляється безперервно більшим обсягом протягом періоду, що перевищує, як правило, рік. Підприємство спеціалізується на випуску повністю відпрацьованих видів продукції або окремих вузлів та деталей. Цехи підприємства спеціалізуються за предметною ознакою, а робочі місця – за однорідними операціями. На такому виробництві широко використовуються спеціалізоване обладнання, потокові лінії та засоби автоматизації (конвеєри, живильники тощо). Великосерійне виробництво дозволяє організувати на науковій основі всі підготовчі операції, виділяючи їх у самостійний етап. До групи підготовчих операцій відносяться конструювання виробу, його окремих деталей, розробка нових технологічних процесів, виготовлення інструментів та пристроїв. Великосерійне виробництво за своїм характером наближається до масового виробництва.

При середньосерійному виробництві спеціалізація обмежується вужчою номенклатурою, а виробничі лінії та цехи мають предметну та технологічну спеціалізацію. Підготовка виробництва, зазвичай, також виділяється з основного виробничого процесу. До середньосерійного виробництва відносяться, наприклад, верстатобудування та двигунобудування, багато видів прокату чорних та кольорових металів.

Дрібносерійне виробництво – перехідна форма від одиничного виробництва до випуску продукції дрібними серіями. Виготовлення виробів чи окремих деталей, зазвичай, не повторюється. Розмір серій нестійкий, а збут обмежений наявними замовленнями чи договорами. З цієї причини порівняно швидко припиняється виготовлення одних видів продукції та налагоджується освоєння нових. До дрібносерійного можна віднести виробництво деяких видів прокату та сплавів спеціального призначення, невеликих партій виробів, машин, призначених для експериментування в різних умовах, і т.д.

Техніко-організаційні особливості С. п. зумовлюють низку економічних переваг у порівнянні з одиничним виробництвом: скорочення виробничого циклу, підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості. Ці чинники забезпечують підвищення ефективності громадського виробництва.

Підготовка вихідних даних для розрахунків:

Економічне моделювання впливає заходи на техніко-економічні показники.

Розрахунок річного фонду зарплати персоналу проводиться за формулою 2.1

де ЗП – річний фонд заробітної плати, руб.;

Ч – чисельність працівників, чол.;

СЗП – середньомісячна заробітна плата, руб.

Таблиця 2.1 – Розрахунок річного фонду заробітної плати

12 * 11 * 6000 = 792000 руб.

Розрахунок витрат за виробництво і продукції (фактичний варіант) оформляється у таблиці 2.2. У таблицю заноситься величина фонду зарплати персоналу. За даними додатка І відповідно до номера завдання приймається величина зарплатоємності, виражена у відсотках. Зарплатомісткість показує частку заробітної плати у загальній сумі витрат та розраховується за формулою 2.2.

де ЗЕ- зарплатоємність продукції,%;

ЗТ- Витрати виробництво та реалізацію продукції, крб.

Зарплатомісткість продукції 26%

Річний фонд зарплати 792 тис. крб.

З формули 2.2 відомі зарплатоємність та річний фонд заробітної плати. Звідси знаходимо величину витрат. Зарплатомісткість продукції дорівнює 26%, річний фонд заробітної плати (таблиця 2.1) становить 792 тис. руб., Тоді витрати дорівнюватимуть 2308 тис. руб. Знаходиться структура витрат. Структура витрат - це частка витрат загалом. Загальний результат приймається за 100%. Наприклад частка інших витрат загалом перебуває пропорції:

2308 тис. руб. - 100%

185 тис. руб. - х%

х = 8015 тис. руб.

Таблиця 2.2 - Розрахунок витрат за виробництво і продукції

Розрахунок виручки від продажу продукції визначається із співвідношення, вираженого формулою

де З- Витрати на 1 рубль виручки від продажу, руб;

ВП- Виручка від продажу продукції, руб.

З цієї формули відомі величина витрат (2308 тис. руб.) І витрати на 1 рубль виторгу від продажу 0,96 руб. Тоді прибуток від продажу складе 2404 руб. Розрахунок виконується у таблиці 2.3

Таблиця 2.3 – Розрахунок виручки від продажу продукції

Розрахунок обсягу виробництва продукції проводиться виходячи із співвідношення середньої ціни, виручки від продажу продукції та обсягу продажу продукції (формула 2.4)

де СЦ- Середня вартість 1 одиниці виробленої продукції, руб.;

ОПР- Обсяг продажу продукції в натуральних одиницях виміру.

Нехай прийнято, що вартість 1 столу становить 6000 крб. Тоді обсяг виробництва та реалізації дорівнюватиме 401 шт. Розрахунок зведено до таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Розрахунок обсягу виробництва

Розрахунок продуктивності праці проводиться за формулою 2.5 та виконується у таблиці 2.5

де ПТ- продуктивність праці 1 працівника, руб.;

Ч- чисельність працюючого персоналу, чол.

Таблиця 2.5 – Розрахунок продуктивності праці працівників

Розрахунок витрат за 1 одиницю продукції виконується за формулою 2.6 і результати заносяться до таблиці 2.6

Витрати весь випускати продукцію приймаються по таблиці 2.2.

де ЗТед- Витрати на 1 одиницю продукції, руб.

Таблиця 2.6 - Розрахунок витрат за 1 одиницю продукції

Розрахунок прибутку від продажу та рентабельності продукції виконується за формулами 2.7 та 2.8. Результати розрахунків заносяться до таблиці 2.7

де П- прибуток від продажу продукції, руб.

де Р- Рентабельність продукції, %.

Таблиця 2.7 - Розрахунок прибутку від продажу та рентабельності продукції

Розрахунок середньорічної вартості основних засобів та показників ефективності їх використання.

Взаємозв'язок між середньою нормою амортизації основних засобів та середньорічною вартістю основних засобів виражається формулою 2.9

де НА- Середня норма амортизації основних засобів, %;

ОС- Середньорічна вартість основних засобів, руб.;

А- Сума амортизації основних засобів на весь випуск продукції, руб.

Сума амортизації весь випускати продукцію 508 тис. крб.

Середня норма амортизації основних засобів 13%.

Фондовіддача розраховується за формулою 2.10, фондоозброєність праці 2.11, фондорентабельність – 2.12.

де ФО- Фондовіддача, руб.

де ФВ- Фондоозброєність праці, руб. / Чол.

де ФР- Фондорентабельність,%.

Розрахунок середньорічної вартості основних засобів та показників їх використання виконується в таблиці 2.8

Таблиця 2.8 - Розрахунок середньорічної вартості основних засобів та показників їх використання

найменування показника	Розмір показника
Сума амортизації весь випускати продукцію, тис. крб.
Середня норма амортизації основних засобів, %
Середньорічна вартість основних засобів, тис. руб.
Виторг від продажу продукції, тис. руб.
Фондовіддача, руб.
Чисельність персоналу, чол.
Фондовооруженность праці, тис. крб./чел.
Прибуток, тис. руб.
Фондорентабельність, %

Розрахунок середнього залишку оборотних засобів та показників їх використання.

Розмір середнього залишку оборотних засобів перебуває у формулі 2.12, що відбиває взаємозв'язок Виручки від продажу продукції, коефіцієнта оборотності оборотних засобів. Коефіцієнт оборотності обігових коштів 2,6.

де Кобс- Коефіцієнт оборотності оборотних коштів;

ОБС- Середній залишок оборотних коштів, руб.

Виторг від продажу дорівнює 2404 тис. руб., Коефіцієнт оборотності - 2,6. Отримуємо, що величина середнього залишку оборотних коштів становитиме 925 тис. крб.

Період обороту оборотних коштів знаходиться за формулою 2.14, рентабельність – за формулою 2.15

де Побс- Період обороту оборотних коштів, дні.

де Робс- Рентабельність оборотних коштів, %.

Розрахунки за формулами 2.13 - 2.15 зведені до таблиці 2.9

Таблиця 2.9 - Розрахунки середнього залишку оборотних засобів та показників їх використання

найменування показника	Розмір показника
Виторг від продажу, тис. руб.
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів
Середній залишок оборотних коштів, тис. руб.
Період обороту оборотних коштів, дні
Прибуток від продукції, тис. крб.
Рентабельність оборотних коштів, %

Вихідні дані для економічного моделювання впливу заходу на техніко-економічні показники підприємства заносяться до таблиці 2.10

Таблиця 2.10 – Вихідні дані для економічного моделювання

найменування показника	Розмір показника
1.ПРОДУКЦІЯ
1.1 Виторг від продажу, тис. руб.
1.2 Обсяг продажу продукції, прим.
1.3 Середня вартість продукції, тис. крб.
2.ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА. ЗАРОБІТНЯ ПЛАТА
2.1 Чисельність персоналу, чол.
2.2 Середньомісячна вести, тис. крб.
2.3 Річний фонд зарплати, тис. крб.
2.4 Продуктивність праці, тис. руб./чол.
3. ОСНОВНІ ЗАСОБИ
3.1 Середньорічна вартість основних засобів, тис. руб.
3.2 Середня норма амортизації основних засобів, %
3.3 Фондовіддача, руб.
3.4 Фондовооруженность праці, тис. крб./чел.
3.5 Фондорентабельність, %
4. ОБОРОТНІ ЗАСОБИ
4.1 Середній залишок оборотних коштів
4.2 Коефіцієнт оборотності оборотних коштів
4.3 Період обороту оборотних коштів, дні
5. ВИТРАТИ НА ВЕСЬ ВИПУСК ПРОДУКЦІЇ, тис. руб. в тому числі:
5.1 сировина та матеріали
5.2 паливо енергія
5.3 заробітна плата
5.4 амортизація
5.5 інші
6.ВИТРАТИ НА 1 ОДИНИЦЮ ПРОДУКЦІЇ, руб. в тому числі:
6.1 сировина та матеріали
6.2 паливо, енергія
6.3 заробітна плата
6.4 амортизація
6.5 інші витрати
7.ПРИБУТОК. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ
7.1 Прибуток від продукції, тис. крб.
7.2 Витрати на 1 карбованець виручки від продажу, руб.
7.3 Рентабельність продукції, %

3. Проект заходів щодо підвищення ефективності використання основних засобів

Пропоную удосконалити нормативи та методи нарахування амортизації, систему переоцінки основних фондів та індексації, запровадити заходи економічного стимулювання та контролю цільового використання амортизаційних відрахувань. Підприємству надати свободу у виборі моделі амортизації та методів її нарахування.

Переваги прискореної амортизації полягають у тому, що вона дозволяє:

Страхувати підприємства від втрат, пов'язаних із моральним зносом, та стимулювати впровадження більш досконалої техніки;

Прискорювати оновлення основних засобів та захистити їх інфляції, підвищувати конкурентоспроможність продукції та інше.

При прискореній амортизації використовуються різні методи обчислення, серед яких: метод дворазових амортизаційних відрахувань, що зменшуються (метод подвійної норми) і метод суми річних цифр (метод суми років). Їх називають способами прискореної амортизації, т.к. вони прискорюють нарахування зносу, за їх використання величина амортизаційних відрахувань на початку терміну експлуатації об'єкта основних засобів більше, аніж за використанні методу рівномірного нарахування амортизації. Але це перевищення компенсується меншими відрахуваннями у міру закінчення терміну експлуатації. Величина всієї нарахованої протягом терміну експлуатації амортизація завжди однакова і дорівнює вартості об'єкта, що амортизується.

Метод дворазових амортизаційних відрахувань, що зменшуються, або регресивний, набув найбільшого поширення. Він визначає амортизаційні відрахування з урахуванням фіксованих відсотків від залишкової балансової вартості основного капіталу. При цьому максимальна норма вдвічі перевищує норми амортизації, що застосовуються при рівномірному нарахуванні амортизації; метод балансу, що зменшується, який передбачає подвоєння норми амортизації в перший рік експлуатації, відрахування 20% від залишкової вартості в другий рік і т.д.; метод "сума чисел" або "сума років" або "кумулятивний метод", при якому норма амортизації підраховується шляхом розподілу числа років (годин), що залишилися до закінчення терміну служби основного капіталу, у розмірі років служби цього капіталу.

Принцип регресії, що лежить в основі цих методів, дозволить перший рік нарахувати амортизацію в підвищених розмірах, а згодом її зменшити. Це дозволить 2/3 вартості фондів амортизувати за половину терміну служби.

Надання підприємствам вибору нарахування амортизації сприятиме створенню гнучкої амортизаційної політики, яка дозволить зупинити збереження застарілого обладнання, якнайшвидшого накопичення грошових ресурсів на оновлення основних фондів.

Що стосується проблеми класифікації основних засобів, то слід зазначити, що у зв'язку зі створенням різних засобів механізації та автоматизації управлінської праці, створення нових видів техніки, потрібно деяке уточнення існуючої класифікації основних засобів. У діючій класифікації передбачено підгрупу "Обчислювальна техніка", до якої включено лише частину засобів механізації та автоматизації управлінської праці. Інші кошти відносяться до інших груп (підгруп). Наприклад, засобів телефонного та телеграфного зв'язку відносять до інших машин та обладнання, а друкарські машинки, копіювальні та розмножувальні апарати та інші до господарського інвентарю.

Такий розподіл показує невідповідність функціонального призначення засобів механізації та автоматизації управлінської праці їхньому дійсному функціональному призначенню.

Пропоную внести зміни до видової класифікації основних засобів.

Підгрупу "Обчислювальна техніка" перейменувати на "Інформаційна техніка" та в ній враховувати всі засоби механізації та автоматизації управлінської праці, що застосовуються для процесів управління на підприємстві.

Зміна класифікації дозволить більш точно враховувати функціональне призначення основних засобів при їх розподілі за класифікаційними групами, дасть змогу повніше виявити значення окремих груп у виробничому процесі, характер їх змін.

Окрім запропонованих проектів пропоную також оновити комп'ютерну техніку та програмне забезпечення насамперед у бухгалтерії підприємства.

Наявне комп'ютерне обладнання не задовольняє вимогам до сучасних бухгалтерських програмних продуктів. Досить сказати, що у бухгалтерії встановлено два комп'ютери, ємністю 1,5 та 3,2 Гб. На таких комп'ютерах не те, що не встановити наймізернішу бухгалтерську програму неможливо, на них навіть не вистачає місця для зберігання бухгалтерської інформації.

Проаналізувавши різні варіанти програмного забезпечення бухгалтерського обліку, пропоную програму "1С:Бухгалтерія 8".

Автоматизований бухгалтерський облік – це не просто бухгалтерський облік за допомогою комп'ютерної техніки. Як показала практика, автоматизація бухгалтерського обліку ефективна лише тоді, коли з її допомогою підвищується ефективність та покращується якість ведення бухобліку на підприємстві. При автоматизації потрібно досягти наступних цілей:

підвищення оперативності бухгалтерського обліку;

Підвищення економічності бухгалтерського обліку;

зниження кількості бухгалтерських помилок;

збільшення кількості інформації, одержуваної з бухгалтерського обліку;

Упорядкування бухгалтерського обліку.

Якщо таких поліпшень не відбувається, то автоматизація безглузда - вона не принесе кінцевого результату, а сам по собі перехід із заповнення паперових журналів-ордерів на натискання комп'ютерних клавіш поліпшенням не є, це просто заміна. Таку ситуацію слід скоріше називати "псевдоавтоматизацією". При цьому не зрозуміло для чого витрачені чималі гроші на комп'ютери, програми та використання.

Таким чином, можна сказати, що автоматизація бухгалтерського обліку - це процес, при якому в результаті переведення бухгалтерії на комп'ютер підвищується ефективність та покращується якість ведення бухобліку на підприємстві. Отже, перед тим, як приймати рішення про автоматизацію бухобліку, слід виділити, що і як ця автоматизація повинна в бухгалтерії покращити, це і буде метою автоматизації.

Поширеним стереотипом і те, що автоматизація бухгалтерського обліку призводить до скорочення бухгалтерського персоналу, що призводить до страху перед автоматизацією, котрий іноді її саботажу. Незважаючи на те, що, на перший погляд, все логічно – частина роботи перебирає комп'ютер, який і витісняє бухгалтерів-людей, стереотип є помилковим. Справа в тому, що кількість необхідних у бухгалтерії бухгалтерів залежить тільки від кількості оброблюваних бухгалтерією первинних документів (накладних, касових ордерів, платіжок тощо), а кількість первинних документів не залежить від того, автоматизовано бухоблік чи ні, воно залежить від обсягу господарських операцій в організації. З іншого боку, утворюється додатковий час щодо різноманітних економічних аналізів, службовців розробки заходів щодо підвищення ефективності роботи підприємства у целом. Таким чином, автоматизація бухгалтерського обліку не зменшує кількості необхідних бухгалтерії бухгалтерів.

Слід зазначити, що більшість розробників програм фінансового аналізу домоглися того, що текст висновків, що автоматично формуються, виглядає досить пов'язаним. До того ж, його можна завантажити в текстовий редактор, трохи відредагувати, роздрукувати і покласти на стіл директору. При цьому деякі програми дозволяють регулювати рівень деталізації викладу, надаючи користувачеві можливість вибирати, яку інформацію та з якими подробицями слід включити до звіту.

Ефективність автоматизації бухгалтерського обліку характеризується низкою показників, основними з яких є:

Підвищення продуктивності праці облікових працівників,

Скорочення трудомісткості та вартісних витрат на ведення обліку,

Поліпшення якості обробки облікової інформації,

Скорочення термінів складання звітності.

Таблиця 3.11 - Проект заходів щодо впровадження морального стимулювання

Захід	Мета заходу	Економічний результат заходу
ПРОДУКЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА
Зниження собівартості продукції	підвищити ефективність використання ресурсів підприємства	Отримання максимального прибутку за найменших витрат
ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА. ЗАРОБІТНЯ ПЛАТА.
Впровадження морального стимулювання працівників	Підвищити залежність продуктивності праці та заробітною платою	Підвищення залежності між продуктивністю та заробітною платою
ОСНОВНІ ЗАСОБИ
удосконалити нормативи та методи нарахування амортизації, систему переоцінки основних фондів та індексації, запровадити заходи економічного стимулювання та контролю цільового використання амортизаційних відрахувань. внести зміни до видової класифікації основних засобів.	підвищити ефективність використання основних засобів	комплексний підхід до обліку, контролю, аналізу та аудиту основних засобів дозволяє оперативно отримати всі необхідні дані за певний період та суттєво підвищує рівень управління фінансово-господарською діяльністю підприємства. Зміна класифікації дозволить більш точно враховувати функціональне призначення основних засобів при їх розподілі за класифікаційними групами, дасть змогу повніше виявити значення окремих груп у виробничому процесі, характ...

Подібні документи

Основні засоби та завдання їх обліку. Класифікація, оцінка, документальне оформлення та аналітичний облік основних засобів. Облік амортизації (зносу) основних засобів. Врахування витрат на відновлення основних засобів. Облік переоцінки основних засобів.

дипломна робота , доданий 30.06.2008


Напрями господарської діяльності, виробнича структура та структура управління. Основні засоби та їх роль у процесі виробництва. Облік основних засобів. Амортизація основних засобів та облік їхнього зносу.

курсова робота , доданий 01.04.2008


Поняття, класифікація, оцінка основних засобів. Облік надходження основних засобів. Облік внутрішнього переміщення, інвентаризація основних засобів. Оформлення у бухгалтерському обліку операцій з вибуття основних засобів. Формування собівартості продукції.

курсова робота , доданий 12.02.2009


Сутність основних засобів, їх роль процесі виробництва. Оформлення інвентарних об'єктів. Способи надходження основних фондів на підприємство, їх вартість та оцінка. Облік вибуття основних засобів. Експлуатація основних засобів та облік їх амортизації.

курсова робота , доданий 22.03.2015


Сутність основних засобів. Основні нормативні документи. Класифікація основних засобів. Оцінка основних засобів. Облік основних засобів. Облік амортизації основних засобів. Облік витрат за ремонт. Вибуття основних засобів. Податок на майно.

курсова робота , доданий 24.03.2007


Роль основних засобів у підвищенні ефективності діяльності підприємства. Природа, склад, оцінка, призначення та класифікація основних засобів. Облік наявності та руху та документальне оформлення. Особливості обліку основних засобів на ВАТ "Каустик".

курсова робота , доданий 01.10.2008


Нормативні документи, що регламентують облік основних засобів. Класифікація та оцінка основних засобів, їхнє документальне оформлення, аналітичний, синтетичний облік. Проблеми організації автоматизації бухгалтерського обліку основних засобів підприємства.

курсова робота , доданий 02.03.2014


Економічна сутність основних засобів їх класифікація та оцінка. Завдання обліку основних засобів. Нормативно-законодавчі документи, що регулюють здійснення господарських операцій із основними засобами. Облік основних засобів.

курсова робота , доданий 07.04.2008


Поняття зносу та амортизації. Основи обліку амортизації основних засобів. Методи нарахування амортизації. Облік амортизаційних відрахувань. Види ремонту основних засобів. Облік витрат з нарахування амортизації основних засобів у програмі 1С Бух 8.1.

курсова робота , доданий 22.02.2012


Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства Облікова політика ТОВ "Кліа-Авто". Аналіз інтенсивності та ефективності використання основних засобів, оцінка виробничої потужності та резервів збільшення випуску продукції підприємства.