Аналіз джерел фінансування дефіциту бюджету міста. Курсова робота: Аналіз бюджетного дефіциту, джерел його фінансування та державного боргу як найважливіших елементів фінансової системи держави

Джерела фінансування дефіциту бюджету стверджують-ся органами законодавчої влади в законі про бюджет на оче-редную фінансовий рік за основними видами залучених коштів. Кредити Банку Росії, а також придбання Банком Росії боргових зобов'язань РФ, суб'єктів РФ, муніципали-них утворень при їх первинному розміщенні не служать ис-джерелами фінансування дефіциту бюджету.

Розглянемо джерела фінансування дефіцитів бюдже-тів різних рівнів.

джерелами фінансування дефіциту федерального бюд-жетає:

1) внутрішні джерела - кредити, отримані Росій-ської Федерацією від кредитних організацій в національній валюті; державні позики, здійснювані шляхом випуску цінних паперів від імені РФ; бюджетні позички, отримані від бюджетів інших рівнів бюджетної системи РФ;

2) зовнішні джерела наступних видів - державним-ні позики, здійснювані в іноземній валюті шляхом ви-пуску цінних паперів від імені РФ; кредити урядів іно-дивних держав, банків і фірм, міжнародних фінансових організацій, надані в іноземній валюті.

джерелами фінансування дефіциту бюджету суб'єкта РФє внутрішні джерела в наступних формах:

1) державні позики, здійснювані шляхом випуску цінних паперів від імені суб'єкта РФ;

2) бюджетні позички, отримані від бюджетів інших рівнів бюджетної системи РФ;

джерелами фінансування дефіциту місцевого бюджетуможуть бути внутрішні джерела в наступних формах:

1) муніципальні позики, здійснювані шляхом випуску муніципальних цінних паперів від імені муніципального обра-тання;

2) бюджетні позички, отримані від бюджетів інших рівнів бюджетної системи РФ;

3) кредити, отримані від кредитних організацій.

До останнього часу бюджетну класифікацію, примі-няемое в Російській Федерації, принципово відрізнялася від норм міжнародних стандартів. Тому для приведення федерального бюджету в такий же вид з показниками бюдже-тів інших країн була потрібна додаткова коригування даних. Крім того, порушувалася логіка в дослідженні бюд-житніх потоків.

Федеральний бюджет на 1998 був вперше складений з урахуванням переходу на розрахунок дефіциту по міжнародній методо-логії. Це означало зміну порядку балансування доходів і витрат, джерел внутрішнього і зовнішнього финансирова-ня, відображення дефіциту бюджету і обліку витрат на погашена-ня і обслуговування державного боргу. Якщо розглядати це питання з позицій бюджетних потоків, то ті з них, кото-які пов'язані з залученням коштів і їх погашенням, повно-стю виводяться з потоків, безпосередньо пов'язаних з дохо-дами і витратами поточного фінансового року.

З позицій бюджетної класифікації, а саме класифікації джерел внутрішнього фінансування дефіциту бюджету РФ, по рядку «Державні цінні папери» починаючи з 1998 р відбивається сальдо залучення коштів і погашення основної суми боргу без виплати відсотків. Це призводить до зростання загального показника джерел внутрішнього финансирова-ня на суму виплачуваних відсотків і дисконту.

Відповідно до федеральним бюджетом на 1998 р расхо-дах за статтею «Обслуговування державного боргу» відображають-ся тільки процентні платежі за внутрішніми та зовнішніми Заїм-ня:

Обслуговування внутрішнього боргу - 81,6 (факт. - 67,3) млрд. Руб .;

Обслуговування зовнішнього боргу - 42,5 (факт. - 40,9) млрд. Руб .;

Всього - 124,1 (факт. - 108,2) млрд. Руб.

Дефіцит федерального бюджету на 1998 році становив по феде-рального закону 132,4 млрд. Руб., Фактично 86,5 млрд. Руб., Включаючи джерела внутрішнього 105,8 (факт. - 3,7) млрд. Руб. і зовнішнього фінансування 26,6 (факт. - 90,2) млрд. руб.

Джерела зовнішнього фінансування в 1998 р склалися фактично значно більше, ніж сума, яку направляють на про-слуговування зовнішнього боргу. Різниця - 49,3 млрд. Руб., А джерелом-ники внутрішнього фінансування виявилися меншими, ніж сума, яку направляють на обслуговування внутрішнього боргу, на 71,0 млрд. Руб. Сальдо між ними в 21,7 млрд. Руб. утворює різницю між джерелами фінансування дефіциту бюджету і засобами, що направляються на обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу. Джерела фінансування дефіциту Федераль-ного бюджету склали в 1998 р 3,6% ВВП.

Розглянемо деякі особливості джерел финансирова-ня бюджету 1998 г.

Основна особливість внутрішніх джерелпов'язана з тим, що Уряд РФ поступово збільшує терміни запозичуються-вання на внутрішньому ринку, що призводить до загальної реструктурі-зації заборгованості і зміни співвідношення державним-них цінних паперів з різними термінами погашення. Однак на 1998 не ставилося завдання введення в обіг значного обсягу довгострокових паперів. Тому в цілому ринок державних валют-ських цінних паперів РФ залишався обмежено диверсифікованим. Йшлося як і раніше про середньо- і короткострокових державних облігаціях. Очевидно, що довгострокові бу-маги вимагають гарантій стабільності в політичній і еконо-мічного областях, що означає підтримку мінімальних ризиків вкладень на тривалу перспективу.

Слід звернути увагу на те, що в 1997 р значно перевиконувався план внутрішніх запозичень по ДКО. Так, якщо в законі про бюджет передбачалося залучити з ринку 258,3 млрд. Руб., То виконання - 347,5 млрд. Руб., Що вище плану в 1,35 рази. Це збільшило навантаження на бюджет 1998 р частині обслуговування накопиченої заборгованості, ускладнило підтримання її ліквідності і скоротило суму, яка обчислюється в джерелах фінансування бюджетного дефіциту. Питання фінансової кризи розглядалися вище (гл. 2).

У частині середньомісячних паперів в 1998 р лідируюче поло-ження займали ОФЗ зі змінним купоном, які декларуються за тиждень до початку купонного періоду. Термін запозичення по ним - від двох років, що дозволило перенести частину витрат з обслуговування на більш пізній термін, вивести за рамки 1998 р

Облігації федерального позики з постійним купонним до-ходом (ОФЗ-ПД) ставляться до паперів з терміном обігу до десяти років. Основна проблема з ним - розміщення на прийом-лемих для емітента та інвесторів умовах. Попит на них був невисокий, тому що спекулятивна складова в них мінімальна.

Відносно невеликий і ринок облігацій державної ощадної позики. Облігації державних неринкових позик також ставляться до паперів з терміном обігу від од-ного року до десяти років.

зовнішні джерелафінансування бюджетного дефіциту забезпечують надходження іноземної валюти в бюджет на фінансування поточних витрат і імпортних закупівель обору-нання. При цьому велике значення мають диверсифікація джерел зовнішніх запозичень, співвідношення прибутковості внутрішніх і зовнішніх позик, терміни і умови залучення коштів. Поліпшенню структури зовнішніх запозичень в значній-котельної мірою сприяє отримання Росією кредитних рейтингів провідних спеціалізованих міжнародних організацій.

У свою чергу їх показники залежать від політичних та економічних ризиків для потенційних зовнішніх інвестор-рів, а впливають вони насамперед на умови розміщення позик, які за певних обставин можуть бути краще, ніж умови розміщення внутрішніх позик. Однак зовнішні запозичення пов'язані з необхідністю підтримання той-який структури платіжного балансу, коли валютні надходження в кожен конкретний відрізок часу достатні для вчасно-ного виконання зобов'язань за позиками. А це може створити додаткові складнощі при регулюванні валютного курсу російського рубля.

У 1998 р залишався високим питома вага запозичень Росії у Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку ре-конструкції і розвитку. У той же час запозичення виробляй-лись і на міжнародному ринку капіталу. Це важливо для включення Росії в міжнародні валютні потоки, забезпечення в перспек-ви платника вільної конвертованості національної валюти. Крім то-го, це важливо і для виконання зобов'язань за позиками, пов'язаних з погашенням накопиченого раніше основного зовнішнього боргу. У со-відно до міжнародної методології в складі джерел зовнішнього фінансування додатково враховуються витрати, пов'язані з погашенням основної суми зовнішнього дер-ного боргу. Ці витрати складають 50% суми залучених зовнішніх позик. Тому безпосередньо на покриття бюджетного дефіциту в 1998 р була спрямована тільки половина всіх зовнішніх валютних запозичень.

Контрольні питання:

1. У чому полягає ієрархія законодавчих та нормативно-правових актів в Російській Федерації?
2. Поясніть структуру бюджетного законодавства Російської Федерації.
3. Опишіть складові частини бюджетної системи в Російській Федерації.
4. У чому відмінність функціональної і відомчої класифікацій витрат бюджету на федеральному рівні?
5. Чи можуть існувати державні зовнішні запозичення суб'єктів Російської Федерації? Чому?
6. Що таке регулюють податки? Наведіть приклади.
7. У чому відмінність поточних і капітальних витрат?

Міжбюджетні відносини в Російській Федерації.

1. Зміст міжбюджетних відносин.
2. Бюджетний федералізм.
3. Бюджетний процес в Російській Федерації.
4. Державні позабюджетні фонди.

міжбюджетні відносини являють собою сукупність відносин між органами державної влади Російської Федера-ції, органами державної влади суб'єктів РФ і місцевого са-моуправленія з приводу розмежування і закріплення бюджетних правочинів, дотримання прав, обов'язків і відповідальності орга-нів влади в області складання, затвердження та виконання бюдже- тов і бюджетного процесу.

Сукупність міжбюджетних відносин ґрунтується на бюджетний федералізм.

Міжбюджетні відносини базуються на наступних прин-ципах:

Розподіл і закріплення витрат і доходів бюдже-тів за рівнями бюджетної системи;

Рівність бюджетних прав суб'єктів РФ, муніципали-них утворень;

Вирівнювання рівнів мінімальної бюджетної забезпеченості суб'єктів РФ, муніципальних утворень;

Рівність всіх бюджетів у взаєминах з федеральним бюджетом, рівність місцевих бюджетів у взаєминах з бюджетами суб'єктів РФ.

Окремі види витрат можуть передаватися з Федераль-ного бюджету до бюджетів суб'єктів РФ шляхом включення соот-відних норм в федеральний закон про федеральний бюдже-ті. В аналогічному порядку окремі види витрат бюджетів суб'єктів РФ можуть передаватися з бюджету суб'єкта РФ місць-ним бюджетам.

Фінансові ресурси, необхідні для здійснення від-ділових державних повноважень, що не відносяться до пред-метам ведення Російської Федерації, суб'єктів РФ, муници-пальне утворень, що передаються з відповідного бюджету, передбачаються в бюджеті, з якого передаються витрати, як окремий вид витрат бюджету і враховуються окремо по кожному переданому виду витрат. Засоби, передані федеральному бюджету, бюджету суб'єкта РФ, місцевому бюджету в якості забезпечення окремих державних повноважень, враховуються у відповідному бюджет як дохід у формі безоплатних перерахувань.

Протягом фінансового року органи законодавчої, представницької і виконавчої влади, представницькі органи місцевого самоврядування не можуть приймати рішень, приво-дящих до збільшення витрат бюджетів або зниження доходів бюджетів інших рівнів бюджетної системи, без внесення через змін і доповнень до відповідних законів про бюджетах, компенсуючих збільшення витрат, зниження доходів.

З метою реалізації принципу рівності бюджетів суб'єктів РФ у взаєминах з федеральним бюджетом необхідно встановлення єдиних для всіх суб'єктів РФ нормативів відрахований-ний від федеральних податків і зборів до бюджетів суб'єктів РФ і єдиного порядку сплати федеральних податків і зборів.

Нормативи фінансових витрат на надання державних валют-ських послуг, нормативи мінімальної бюджетної забезпечено-сти, що є основою для розрахунку фінансової допомоги суб'єктам РФ з федерального бюджету, визначаються на основі єдиної методики з урахуванням соціально-економічних, географічних, кліматичних та інших особливостей суб'єктів РФ.

угоди між російською Федерацією і суб'єктом РФ, що містять норми, що порушують єдиний порядок взаимоотно-шений між федеральним бюджетом і бюджетами суб'єктів РФ, і інші положення, встановлені бюджетним кодексом, федеральним законом про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік, є недійсними.

Фінансова допомога з федерального бюджетубюджетам суб'єктів незалежно-тів Російської Федерації має наступні форми:

- дотаціїабо субвенціїна вирівнювання рівня міні-бітної бюджетної забезпеченості суб'єктів РФ;

- субвенціїна фінансування окремих цільових витрат.

Суб'єкт РФ, який одержує фінансову допомогу з Федераль-ного бюджету, приймає на себе певні зобов'язання.

Фінансова допомога з федерального бюджету бюджету суб'єкта РФ, що надається на вирівнювання рівня минималь-ної бюджетної забезпеченості,визначається на основі нормативів фінансових витрат на надання державних послуг з метою фінансування витрат, що забезпечують мі-мінімальними державні соціальні стандарти. Перелік, види і кількісні значення мінімальних дер-них соціальних стандартів встановлюються федеральним за-коном і визначаються можливостями консолідованого бюджету РФ. Нормативи фінансових витрат на надання державних послуг та нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості встановлюються Урядом РФ. Складанні цьо-ня і виконання бюджетів засноване на пріоритетному фінан-сірованіі витрат, пов'язаних із забезпеченням мінімальних державних соціальних стандартів при безумовному виконанні боргових зобов'язань.

Порядок надання та розрахунку конкретних розмірів фінансової допомоги на вирівнювання рівня мінімальної бюджетної забезпеченості визначається федеральним законом.

Субвенції бюджетам суб'єктів РФ надаються на фінансування витрат, що мають цільовий характер,в тому числі:

Витрат по федеральних цільових програм, капи-тальних витрат;

Витрат, що передаються з бюджетів інших рівнів бюджетної системи;

Інших цільових витрат.

Суб'єкти РФ залучають цільові бюджетні позичкина фінансування касових розривів, пов'язаних з сезонним характером витрат або сезонним характером надходжень доходів, на термін до шести місяців на відплатних і безоплатних усло-віях. цілі надання таких позик, умови оплати і повер-та цільових бюджетних позичок суб'єктам РФ визначаються феде-ральних законом про федеральний бюджет на черговий фінан-совий рік. Якщо надані бюджетні позики не погашені-ни до кінця фінансового року, залишок непогашеної позички погашається за рахунок коштів фінансової допомоги, наданої бюджету суб'єкта РФ з федерального бюджету в черговому фінансовому році. Якщо бюджет суб'єкта РФ не отримує фінан-совою допомоги з федерального бюджету в черговому фінансовому році, непогашена частина бюджетної позички погашається за рахунок відрахувань від федеральних податків і зборів, що зараховуються і бюджет суб'єкта РФ.

Уповноважений орган державної влади Російської Федерації має право на проведення ревізії бюджету суб'єктів-та РФ,отримує фінансову допомогу з федерального бюджету. При отриманні суб'єктом РФ фінансової допомоги в обсязі, що перевищує 50% витрат його консолідованого бюджету, ревізія бюджету суб'єкта РФ проводиться в обязатель-ном порядку.

Ревізія бюджету суб'єкта РФ проводиться контрольним ор-Ганом Мінфіну і Рахунковою палатою РФ.

Фінансова допомога з бюджету суб'єкта РФ місцевим бюд-жету може бути надана в наступних формах:

На вирівнювання рівня мінімальної бюджетної забез-забезпеченості муніципальних утворень з метою фінан-нансування мінімальних державних соціальних стандартів, відповідальність за фінансування яких покладено на органи місцевого самоврядування;

Субвенції на фінансування окремих цільових витрат;

Інші форми, передбачені бюджетним законодав-будівництві суб'єкта РФ.

Місцевому бюджету можуть бути надані бюджетні позички з бюджету суб'єкта РФ на покриття тимчасових касові-вих розривів, що виникають під час виконання місцевого бюджету.

Порядок надання та розрахунок фінансової допомоги на вирівнювання рівня соціально-економічного розвиткувизна-ляють законом суб'єкта РФ. Порядок надання та розрахунок субвенцій на фінансування цільових витратмісцевим бюдже-там з бюджетів суб'єктів РФ визначаються законом суб'єкта РФ. Порядок і умови надання бюджетних позик з бюджету суб'єкта РФ визначаються органом виконавчої влади суб'єкта РФ відповідно до бюджетного кодексу і закону суб'єкта РФ про бюджет на черговий фінансовий рік.

Уповноважений орган державної влади суб'єкта РФ вправі провести ревізію місцевого бюджету,одержує фі-нансових допомогу з бюджету суб'єкта РФ. Ревізію бюджету муніципального освіти може проводити орган фінан-вого контролю виконавчої влади або контрольний орган суб'єкта РФ. Висновок контрольного органу заслуховується при розгляді законодавчим або представницьким ор-Ганом суб'єкта РФ проекту бюджету суб'єкта РФ. Якщо місцево-му бюджету надається фінансова допомога в обсязі, пре-вищувати 30% витрат місцевого бюджету, фінансовий орган суб'єкта РФ може поставити в якості умови надані-ня фінансової допомоги виконання місцевого бюджету орга-ном, що виконує бюджет суб'єкта РФ.

Органи державної влади суб'єктів РФ здійснюють контроль за витрачанням коштів, що надійшли до місцевих бюджетів з бюджетів суб'єктів РФ.

Федеральним законом про федеральний бюджет може бути передбачена фінансова допомога місцевим бюджетам на фі-нансування цільових витрат, передбачених федеральними цільовими програмами або федеральними законами. Орга-ни державної влади суб'єктів РФ здійснюють кон-троль за витрачанням коштів, що надійшли до місцевих бюдже-ти з бюджетів суб'єктів РФ.

Формування бюджету закритого адміністративно-територіального утворення (ЗАТО) має свої особливості:

1) в доходи бюджету ЗАТЕ в повному обсязі спрямовуються пса види федеральних, регіональних і місцевих податків і дру-Гії надходження, що акумулюються на його території;

2) при недостатності власних і регульованих дохо-дів бюджету ЗАТЕ виділяються з федерального бюджету доту-ції на фінансування витрат, пов'язаних з функционирова-ням органів місцевого самоврядування. Розмір дотацій утвер-ждается федеральним законом про федеральний бюджет на оче-редную фінансовий рік;

3) перевищення доходів над витратами бюджету ЗАТЕ не підлягає вилученню до бюджетів інших рівнів бюджетної системи.

Виконання бюджету ЗАТЕ проводиться Федеральним казначейством РФ. Додаткові пільги по податках і зборах юридичним особам, зареєстрованим як платників податків, податков-тельщіков в податкових органах ЗАТО, надаються органу-ми місцевого самоврядування відповідних утворень за погодженням з Мінфіном РФ.

Вступ

1. Теоретичні основи управління збалансованістю бюджету

1.1 Поняття і значення бюджетного дефіциту

1.2 Класифікація джерел фінансування дефіциту бюджету

1.3 Сутність державного боргу та методи управління ним

2. Аналіз бюджетного дефіциту федерального бюджету Російської Федерації

2.1 Загальна характеристика джерел фінансування дефіциту федерального бюджету

2.2 Аналіз внутрішнього державного боргу

2.3 Аналіз зовнішнього державного боргу

3. Шляхи подолання дефіциту федерального бюджету

3.1 Проблеми збалансованості федерального бюджету Російської Федерації і методи зменшення дефіциту

3.2 Перспективи державного боргу та шляхи його зменшення

висновок

Список літератури

бюджет дефіцит фінансування борг

Вступ

проведення економічних реформ змінило основи функціонування бюджетної системи країни. Змінилися і відносини між органами державної влади різних рівнів, що зажадало розробки методології формування нового бюджетного механізму. Бюджетна система будь-якого федеративної держави в певні періоди часу існує в умовах незбалансованості бюджетів. Нормальне функціонування такої системи пов'язане з необхідністю раціонального перерозподілу бюджетних ресурсів з використанням чіткого механізму її реалізації.

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, з яким в ті чи інші періоди своєї історії неминуче стикалися всі держави світу. Повністю збалансований державний бюджет, тобто бюджет без сальдо, можливий тільки теоретично.

Практично неможливо уявити собі державу, в якому бездоганно працюють всі фінансово-економічні важелі, стимулюючі приплив коштів до бюджету, а державні витрати не перевищують прибутків.

В борг жили і продовжують жити багато економічно розвинені держави, хоча справедливо було б зазначити, що намітилася останнім часом тенденцію до скорочення бюджетного дефіциту економічно розвинених країн. Нормальним вважається дефіцит бюджету, приблизно відповідає рівню інфляції в країні.

Причиною незбалансованості є і державний борг. Обслуговування державного боргу (оплата відсотків позикодавцями) є важкою ношею для будь-якої держави, так як постійно відтягує на себе певну частку оборотних коштів і призводить до збільшення дефіциту бюджету держави.

Впродовж останнього десятиріччя в Росії здійснюється пошук ефективних шляхів реформування міжбюджетних відносин. Сьогодні, безумовно, є необхідність створення науково-обгрунтованого фінансового механізму балансування бюджетів. При цьому велике значення має мати якість збалансованості їх бюджетів. Однак слід зазначити, що багато теоретичні та методичні проблеми збалансованості бюджетів не вирішені внаслідок зміні соціальних, економічних і політичних умов функціонування суб'єктів Російської Федерації. Все це і визначає актуальність курсової роботи, особливо під час світової фінансової кризи.

Метою даної роботи є аналіз бюджетного дефіциту, джерел його фінансування та державного боргу як найважливіших елементів фінансової системи держави, основних їх характеристик.

Конкретними завданнями цієї курсової роботи є:

Визначення сутності дефіциту федерального бюджету Російської Федерації, джерел його фінансування та державного боргу;

Аналіз складу і динаміки джерел фінансування дефіциту, а також внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

Аналіз сучасного стану та проблем збалансованості бюджету Російської Федерації, а також визначення можливих перспектив і шляхів зменшення дефіциту державного бюджету і державного боргу.

1. Теоретичні основи управління збалансованістю бюджету

1.1 Поняття і значення бюджетного дефіциту

У бюджетах різних рівнів завжди діє принцип збалансованості, який означає, що обсяг передбачених бюджетом видатків повинен відповідати сумарним обсягом доходів бюджету і надходжень із джерел фінансування його дефіциту. При складанні, затвердженні та виконанні бюджету уповноважені органи мають виходити з необхідності мінімізації раз міра дефіциту бюджету.

Однак досягти рівності доходів і витрат вкрай важко. Зазвичай доходи бюджету перевищують його витрати і навпаки. Перевищення доходів над видатками називається профіцитом бюджету, а перевищення витрат над доходами - дефіцитом бюджету.

У сучасному світі немає держав, що в ті чи інші періоди своєї історії не стикалися б з бюджетним дефіцитом. Він обумовлений різними причинами. В одних випадках держава може свідомо йти на збільшення дефіциту бюджету. Зокрема, з метою стимулювання економічної активності та сукупного попиту в період спаду виробництва уряд може прийняти спеціальні рішення, спрямовані на збільшення рівня зайнятості (наприклад, фінансування програм по створенню нових робочих місць) або істотно знизити податки. В результаті збільшуються витрати бюджету або знижуються його доходи, виникає дефіцит. Але цей дефіцит свідомо створений державою і називається структурним дефіцитом.

На відміну від структурного циклічний дефіцит в меншій мірі залежить від свідомої бюджетно-податкової політики держави. Він зумовлений загальним спадом виробництва, який відбувається на стадії кризи і є результатом циклічного розвитку економіки. В умовах спаду виробництва знижуються податки, доходи держави, а значить, виникає дефіцит.

Виділяють також активний і пасивний дефіцити. Активний дефіцит виникає в результаті перевищення витрат над доходами, а пасивний - в результаті зниження податкових ставок та інших надходжень, що є наслідком уповільнення темпів економічного зростання, недоплат і т.п.

Розрізняють короткострокову і довгострокову незбалансованість бюджету. Незбалансованість має короткостроковий характер, якщо перевищення витрат над доходами обмежується рамками одного фінансового року і є відображенням змін макроекономічної ситуації в порівнянні з тією, в якій складався бюджет. Це відбувається головним чином через відсутність необхідного досвіду макроекономічного прогнозування, недостатнє врахування можливої \u200b\u200bзміни цілого ряду обставин.

Наприклад, скорочення обсягів надходжень до бюджету може відбутися в результаті падіння експортних цін, скорочення обсягів виробництва нижче передбаченого рівня, зрушень у структурі попиту на продукцію, що виготовляється і зниження її конкурентоспроможності. Збільшення дефіциту державного бюджету може бути також викликано несподівано різким зростанням державних витрат у зв'язку зі зростанням рівня інфляції понад передбачену величини, розширенням трансфертних платежів в поєднанні з введенням податкових пільг, що є вельми популярною мірою перед черговими виборами.

Довгострокова незбалансованість бюджету пов'язана зі збільшенням розриву між державними витратами і доходами протягом ряду років і обумовлена \u200b\u200bпричинами, які носять більш стійкий характер. Так, в більшості розвинених дивна протягом останніх 15 років спостерігається стійка тенденція до зростання дефіциту національних бюджетів. Це обумовлено наступними факторами:

1) збільшення числа соціальних виплат, а значить, соціального навантаження на бюджет;

2) несприятлива демографічна ситуація, пов'язана зі старінням населення, в результаті чого збільшуються витрати на виплату пенсій, асигнування на охорону здоров'я і т.п .;

3) лібералізація податкового законодавства і як наслідок цього зниження величини податкових ставок (без відповідного коригування державних витрат);

4) зростання обсягу зовнішньої заборгованості.

В цілому стан державного бюджету визначається трьома основними факторами:

1) довгостроковою тенденцією в динаміці податкових надходжень і державних витрат;

2) стадією економічного циклу, в якій перебуває економіка в даний період;

3) поточною політикою держави в області бюджетних витрат і доходів.

Дуже часто, особливо в нашій країні і в інших країнах, відбувається штучне або завищення, або заниження дійсної величини бюджетного дефіциту. Так, штучне заниження дефіциту бюджету може здійснюватися за допомогою таких інструментів:

1) «податкової амністії», яка дозволяє платникам податків, раніше ухилялися від сплати податків, внести за один раз всю суму, рівну певної частини загального податкового збору;

2) заходів щодо збору прострочених податкових платежів;

3) введенням тимчасових або доданих податків;

4) відстрочками виплат заробітної плати працівникам державного сектора;

5) відстрочкою обов'язкової індексації заробітної плати відповідно до динаміки рівня інфляції;

6) розпродажем державних активів;

7) наявністю прихованого дефіциту, обумовленого квазібюджетной витратами.

До числа останніх відносять централізовані кредити, що надаються на пільгових умовах Центральним банком. Крім того, Центральний банк може фінансувати окремі операції, пов'язані з держборгом, покривати збитки від заходів по стабілізації обмінного курсу валюти, рефінансувати сільське господарство і т.п. В результаті цього зростають збитки ЦБ і посилюється інфляція, а дефіцит не росте.

Штучне завищення розмірів дефіциту державного бюджету може відбуватися в результаті наступних обставин. По-перше, при оцінці величини державних витрат не завжди враховується амортизація в державному секторі економіки. По-друге, важливою статтею державних витрат є обслуговування державного боргу. Однак дуже часто величина процентних виплат по боргу завищується за рахунок інфляційних виплат.

При високих темпах інфляції, коли відмінності в динаміці номінальних і реальних процентних ставок досить значні, це завищення державних витрат може бути досить істотним. Можливі навіть ситуації, коли номінальний (офіційний) дефіцит і державний борг ростуть, а реальний дефіцит і борг знижуються, що істотно ускладнює оцінку проведеної урядом політики. Тому при вимірюванні бюджетного дефіциту обов'язково необхідна поправка на інфляцію.

З урахуванням цієї поправки визначають реальний бюджетний дефіцит, який представляє собою різницю між номінальною дефіцитом і величиною відсотка за державним боргом, помноженої на темп інфляції. Загальний дефіцит бюджету за вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів являє собою операційний дефіцит.

Вважається, що саме по собі наявність дефіциту бюджету ще не є сигналом економічного неблагополуччя. Дуже часто дефіцит розглядається як важливий інструмент економічної політики держави, перш за все макроекономічного регулювання. Вміле поводження з цим інструментом дозволяє державі вирішити досить широке коло економічних і соціальних проблем. Однак необхідно мати на увазі, що тривала незбалансованість бюджету може чинити негативний вплив на розміри сукупного попиту і доходи, рівень цін, стан платіжного балансу. Тому стратегічною метою для будь-якої держави, безумовно, є збалансований бюджет.

Існують різні уявлення про те, як і протягом якого часу слід домагатися збалансованості бюджету. Так, відповідно до теорії щорічно балансируемого бюджету, яка була широко поширена в якості теоретичної основи державної політики більшості розвинених країн до 30-х рр. XX ст., Слід домагатися рівності доходів і витрат держави щорічно. Це, на думку прихильників цієї теорії, дозволяє національним урядам проводити більш відповідальну політику. Держава живе за коштами, не накопичує борги, не провокує інфляцію. Якщо відбувається зниження доходів, то держава повинна або збільшувати податки, або зменшувати витрати.

В умовах, коли збільшуються грошові доходи, держава повинна діяти прямо протилежно, тобто знижувати податки або збільшувати витрати. В даний час до цієї теорії на практиці дотримуються обмежене число країн, головним чином країни з економікою, що розвивається і перехідною економікою. У більшості розвинених країн широке поширення в практиці державного регулювання економіки отримала теорія циклічного балансування бюджету. Основи цієї теорії були закладені Дж. Кейнсом у 30-ті рр.

Саме кейнсіанськатеорія відкинула необхідність щорічно збалансованого бюджету. Вона фактично легалізувала бюджетні дефіцити для стимулювання економіки. Суть теорії циклічного балансування бюджету полягає в тому, що під час економічного спаду для стимулювання економічного зростання держава зобов'язана скоротити податки і збільшити витрати. Держава повинна компенсувати різке падіння попиту і перешкодити зменшенню державних витрат. При цьому неминуче виникне дефіцит бюджету.

Протягом фази економічного підйому держава розраховується по боргах за рахунок підвищених ставок оподаткування або за рахунок збільшення податкових надходжень знову заробили підприємств. Таким чином, до кінця економічного циклу бюджет стає збалансованим. Балансування здійснюється протягом циклу: надлишок бюджетних коштів в фазі підйому компенсує бюджетний дефіцит в фазі кризи.

При цьому велика роль відводиться «вбудованих стабілізаторів» (прогресивна система оподаткування, трансфертні платежі держави - соціальні виплати, допомоги по безробіттю та ін.). З їх допомогою розмір сукупного попиту здатний автоматично знижуватися або розширюватися в залежності від фази циклу в протилежному руху кон'юнктури напрямку. Наприклад, при спаді ділової активності в результаті зниження сукупного доходу відбувається автоматичне скорочення податкових надходжень і збільшення певних видів трансфертних платежів, що призводить до утворення циклічного дефіциту і частково компенсує скорочення сукупного попиту.

В умовах підйому економіки відбувається зворотне - збільшуються податкові платежі, скорочуються трансфертні платежі. В рамках багатьох сучасних теорій, зокрема теорії компенсує бюджету, вважається неможливим, та й не потрібним домагатися його збалансованості. Якщо враховувати, що в сучасних умовах діють стійкі фактори, що збільшують дефіцит бюджету, то необхідно більш повно використовувати державний кредит як законний джерело доходів бюджету. Саме державний кредит, на думку представників цієї теорії, здатний не тільки компенсувати розрив доходів і видатків, а й притягти на себе зайву частину заощаджень і інвестувати її в економіку. У більшості країн з розвиненою ринковою економікою уряд прагне балансувати бюджет в більш довгостроковій перспективі - на циклічної або функціональній основі. В умовах нестійкої економіки, коли ситуація в цілому менш передбачувана, уряд змушений щорічно балансувати бюджет.

Тому не випадково в Бюджетному кодексі РФ наголошується, що федеральний, регіональний чи місцевий бюджет не можуть бути прийняті з профіцитом або дефіцитом, повинна здійснюватися щорічна балансування бюджету. Це, звичайно, менше ефективний спосіб, Оскільки він веде до зниження ступеня вбудованої стабільності економіки, викликає часті коливання податкових ставок, знижує інвестиційну активність, а також ефективність розподілу доходів. Однак в деякій мірі він виправданий, оскільки в умовах нестійкої економіки ситуація є менш передбачуваною.

У Росії відповідно до Бюджетного кодексу РФ Державна Дума може прийняти тільки збалансований бюджет. Тому поряд з прибутковими статтями федеральний бюджет повинен включати дефіцит як балансує статті. У той же час у видатковій частині бюджету виділяється спеціальна стаття «Витрати з обслуговування і погашення державного боргу». Цим російська бюджетна практика відрізняється, наприклад, від американської. У США бюджет може прийматися з дефіцитом, тобто він спочатку не є збалансованим. При цьому джерела погашення боргу, так само як і доходи за виданими кредитами, що надходять в рахунок погашення боргу, винесені за рамки бюджету.

1.2 Класифікація джерел фінансування дефіциту бюджету

У разі прийняття бюджету на черговий фінансовий рік з дефіцитом необхідно визначити джерела фінансування дефіциту бюджету. Джерела фінансування дефіциту розрізняються за рівнями бюджетної системи. Так, джерелами фінансування дефіциту федерального бюджету є:

1) внутрішні джерела:

Кредити, отримані РФ від кредитних організацій у валюті РФ;

Державні позики, здійснювані шляхом випуску цінних паперів від імені РФ;

Надходження від продажу майна, що перебуває у державній власності та ін .;

2) зовнішні джерела:

Державні позики, здійснювані в іноземній валюті шляхом випуску цінних паперів від імені РФ;

Кредити урядів іноземних держав, банків і фірм, міжнародних фінансових організацій, що надаються в іноземній валюті.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету суб'єкта РФ і місцевого бюджету можуть бути тільки внутрішні джерела:

Державні позики, здійснювані шляхом випуску цінних паперів від імені суб'єкта РФ чи муніципального освіти;

Бюджетні позички, отримані від бюджетів інших рівнів бюджетної системи РФ;

Кредити, отримані від кредитних організацій;

Надходження від продажу майна, що перебуває у власності суб'єктів РФ і муніципальної власності та ін .;

У більшості країн, в тому числі і в Росії, використовуються такі основні способи фінансування бюджетного дефіциту:

1) кредитно-грошова емісія (монетизація);

2) боргове фінансування (внутрішнє і зовнішнє);

3) збільшення податкових надходжень до держбюджету, а також доходів від приватизації, продажу держмайна.

Останній, третій спосіб навряд чи можна віднести до способів, що використовуються виключно для фінансування дефіциту бюджету. Він широко застосовується і просто з метою поповнення доходів бюджету. Тому до власне джерел фінансування дефіциту бюджету в більшій мірі відносяться перший і другий способи.

Монетизація як спосіб скорочення дефіциту бюджету є збільшення кількості грошей в обігу (в тому числі за рахунок банківського фінансування). При монетизації збільшується кількість грошей в обігу, темпи зростання грошової маси істотно перевищують темпи зростання реального ВВП, що призводить до підвищення середнього рівня цін. При цьому всі економічні агенти платять своєрідний інфляційний податок і частина їх доходів перерозподіляється на користь держави через зрослі ціни.

У держави утворюється додатковий дохід - сеньйораж, тобто новий дохід від друкування грошей. Монетизація дефіциту держбюджету може не супроводжуватися безпосередньо емісією готівки, а здійснюватися в інших формах. Наприклад, у вигляді розширення кредитів Центрального банку державним підприємствам за пільговими ставками або у формі відстрочених платежів.

Монетизація виявляється досить ризикованим способом фінансування дефіциту бюджету, оскільки може негативно впливати на стан платіжного балансу. Це пов'язано з тим, що в результаті монетизації відбувається зростання пропозиції грошей і на руках у населення накопичується надлишок готівки. Він неминуче породжує збільшення попиту на вітчизняні та імпортні товари, а також на різні фінансові активи, включаючи закордонні. Це, в свою чергу, призводить до зростання цін і створює тиск на платіжний баланс.

Якщо платіжний баланс стає негативним, то це не зменшує дефіцит федерального бюджету, а, навпаки, веде до його збільшення. Більш того, це негативно впливає на курс національної валюти - відбувається її часткова девальвація. Механізм відновлення рівноваги платіжного балансу в цих умовах заснований на «зв'язуванні» надлишкової грошової пропозиції за допомогою продажу на валютному ринку частини офіційних резервів Центрального банку, що дозволяє стабілізувати грошовий ринок в цілому.

Монетизація дефіциту державного бюджету викликає тим менше підвищення рівня інфляції в країні, чим більш відкритою є економіка і чим більше валютних резервів Центральний банк може витратити на підтримку щодо фіксованого обмінного курсу національної валюти і відновлення платіжного балансу. При цьому зростання інфляції в результаті монетизації бюджетного дефіциту виявляється більш значним в режимі гнучкого валютного курсу, хоча витрати офіційних валютних резервів при цьому зменшуються.

Негативні інфляційні наслідки монетизації бюджетного дефіциту можуть бути пом'якшені заходами жорсткої кредитно-грошової політики. Якщо Центральний банк скорочує кредитні можливості комерційних банків (зазвичай це здійснюється за допомогою збільшення норми резервів або облікової ставки відсотка) одночасно з розширенням кредитів державного сектора на фінансування бюджетного дефіциту, то внутрішні ринкові ставки зростають, стримуючи економічну активність. В результаті цього приватні інвестиції і чистий експорт скорочуються і інфляція вже не робить такого негативного впливу на стан платіжного балансу.

Грошова емісія може бути неинфляционной тільки при значних темпах економічного зростання, оскільки зростаюча економічна активність супроводжується збільшенням попиту на гроші, який і поглинає частину додаткової грошової маси. В цілому монетизація може бути використана як спосіб вирішення проблеми дефіциту держбюджету. Однак необхідно мати на увазі, що це небезпечний для економіки спосіб. Національними урядами він зазвичай використовується у виняткових випадках, коли, наприклад:

1) є значний зовнішній борг, що виключає пільгове фінансування дефіциту бюджету з зовнішніх джерел;

2) можливості внутрішнього боргового фінансування практично вичерпані;

3) валютні резерви Центрального банку виснажені, в силу чого регулювання платіжного балансу залишається першочерговим завданням;

4) економіка здатна витримати високу інфляцію, а громадяни вже звикли до постійного зростання цін.

Якщо ж уряд все-таки обирає емісійний спосіб бюджетного фінансування, то Центральному банку необхідно в першу чергу ввести обмеження (ліміти) кредитування державних підприємств і організацій. В іншому випадку може виникнути ризик повного витіснення приватного сектора з кредитного ринку і статися падіння інвестиційної активності. Необхідно також постійно тримати під контролем рівень інфляції, стежити за станом платіжного балансу.

Менш болючим і більш керованим способом вирішення проблеми дефіциту державного бюджету є боргове фінансування. В результаті боргового фінансування дефіцит бюджету покривається за рахунок позик, здійснюваних державою як всередині країни, так і за її межами. На підставі цього формується зовнішній і внутрішній борг держави.

У різних напрямках економічної думки по-різному ставляться до боргового фінансування. Так, представники неокласичного напряму, починаючи з А. Сміта, негативно ставляться до боргового фінансування. Вони вважають, що А. Сміт мав рацію, коли говорив, що дефіцитне фінансування - це «вулиця з одностороннім рухом, вступивши на яку одного разу не можна повернути назад». В результаті боргового фінансування зменшується багатство нації, погіршується податковий тягар, що перешкоджає накопиченню капіталу.

Сучасні монетаристи (М. Фрідмен, Ф. Кейтен і ін.) Вважають, що якщо держава фінансує свої потреби за рахунок позик на ринку капіталу, то це веде до збільшення відсоткової ставки, а значить, до витіснення приватних інвестицій і різкого скорочення інвестицій. Крім того, через державний борг відбувається перекладання економічного тягаря на майбутні покоління, коли за рахунок податкових надходжень в майбутньому громадяни будуть змушені розплачуватися за боргами держави.

Представники кейнсіанського напряму, навпаки, вважають, що в державних запозиченнях немає нічого страшного. Завдяки їм здійснюється розподіл податкового тягаря в часі, що не так уже й погано, оскільки результатами таких запозичень можуть користуватися кілька поколінь, тому вони і повинні нести тягар по їх відшкодування.

Державний борг виступає як джерело мобілізації додаткових ресурсів і збільшення фінансових можливостей, тому державні позики можуть бути важливим чинником прискорення темпів соціально-економічного розвитку. Об'єктивна необхідність використання боргового фінансування для задоволення потреб суспільства обумовлена \u200b\u200bсьогодні багатьма факторами, насамперед збільшенням витрат держави. Проведення активної соціальної політики, забезпечення обороноздатності, міжнародна діяльність і т.п. вимагають від держави постійного збільшення бюджетних витрат. Тим часом доходи державного бюджету завжди обмежені можливостями оподаткування. У цьому сенсі державний кредит допомагає послабити протиріччя між все збільшуються потребами суспільства і обмеженими засобами держави.

Застосування державних позик для фінансування додаткових державних витрат визначається також значно меншими їх негативними наслідками для економіки в порівнянні, наприклад, з додатковою емісією. З іншого боку, практика боргового фінансування є політично більш сприятливою для уряду, ніж підвищення податків. Тому за допомогою кредитного фінансування уряд може значно збільшити свої витрати, не посилюючи таке непопулярне податковий тягар.

Збільшення державних витрат ускладнює проблему контролю майбутніх дефіцитів, а постійно зростаючі відсоткові виплати за державним боргом істотно обмежують можливість застосування урядом бюджету в якості стабілізаційного важеля впливу на економіку. При цьому зовнішня заборгованість може стати серйозним фактором не тільки економічного, але і політичного значення. Непомірно високі виплати з державного бюджету за боргами відволікають кошти від фінансування соціальних, економічних, оборонних та інших програм уряду.

Збільшення податкових надходжень - на перший погляд здається найбільш простим способом скорочення або ліквідації дефіцитів федерального бюджету. Але є деякі обставини, які змушують думати, що зрослі податки можуть викликати лише збільшення дефіцитів. Більш високі ставки податку асоціюються з великими, а не меншими дефіцитами. Це пояснюється тим, що якщо уряд отримує більше фінансових ресурсів, Законодавці не тільки підуть на витрачання всіх додаткових податкових надходжень, а й витратять більше. Таким чином, виникають сумніви тези про те, що зростання податків буде ефективним засобом скорочення дефіцитів. Зростання податків може погіршити, а не полегшити проблему.

Таким чином, жоден із способів фінансування дефіциту державного бюджету не має абсолютних переваг перед іншими і не є повністю неінфляційним.

1.3 Сутність державного боргу та методи управління ним

Коли витрати бюджету починають перевищувати його доходи, коли бюджетний дефіцит стає хронічним явищем, а його покриття здійснюється неемісійними методами, виникає борг. Тобто Уряд РФ при цьому веде позикову діяльність у юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, іноземних фінансових і міжнародних організацій. Запозичення коштів бюджетами різних рівнів призводить до накопичення заборгованості, що підлягає погашенню в формі основного боргу і накопиченим на нього відсотками.

Державний борг являє собою суму заборгованості за випущеними і непогашеним державним позикам, отриманими кредитами, включаючи нарахування за ним відсотків, і видані державні гарантії. Власне, державний борг є боргові зобов'язання РФ перед юридичними і фізичними особами, іноземними та міжнародними організаціями, іншими суб'єктами права. Державний борг РФ забезпечується усім, хто знаходиться у федеральній власності майном, що становлять державну скарбницю.

До складу державного боргу РФ входять боргові зобов'язання у вигляді:

Кредитних угод і договорів, укладених від імені РФ з кредитними організаціями, іноземними державними і міжнародними фінансовими організаціями;

Державних цінних паперів, що випускаються від імені РФ;

Договорів про надання державних гарантій РФ;

Договорів поруки РФ щодо забезпечення виконання зобов'язань третіми особами;

Переоформлених договірних зобов'язань третіх осіб в державний борг РФ на підставі прийнятих федеральних законів;

Угод і договорів про реструктуризацію боргових зобов'язань минулих років, укладених від імені РФ.

Боргові зобов'язання РФ поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (від 1 до 5 років) і довгострокові (від 5 до 30 років). Зобов'язання погашаються у строки, що визначаються конкретними умовами позик, і не можуть перевищувати 30 років. Державний борг суб'єкта РФ представляє собою сукупність боргових зобов'язань суб'єкта РФ, який забезпечувався б усім, хто знаходиться у власності суб'єкта РФ майном, що є його казну.

Боргові зобов'язання суб'єкта РФ здійснюються у вигляді:

Кредитних угод і договорів, укладених від імені суб'єкта РФ з фізичними та юридичними особами, кредитними організаціями;

Державних позик суб'єкта РФ у вигляді цінних паперів;

Договорів з наданням державних гарантій від імені суб'єкта РФ;

Договорів поруки суб'єкта РФ щодо забезпечення виконання зобов'язань третіми особами;

Переоформлених договорів зобов'язань третіх осіб в державний борг суб'єкта РФ;

Угод і договорів про пролонгації та реструктуризації боргових зобов'язань суб'єкта РФ минулих років, укладених від імені суб'єкта РФ.

Муніципальний борг - сукупність боргових зобов'язань муніципального освіти, яка забезпечується всім муніципальним майном, що є його казну. Боргові зобов'язання муніципального освіти здійснюються у вигляді:

Кредитних угод і договорів, укладених муніципальним освітою;

Позик муніципального освіти у вигляді випуску цінних паперів;

Договорів про надання муніципальних гарантій;

Договорів поруки муніципального освіти щодо забезпечення виконання зобов'язань третіми особами;

Боргових зобов'язань юридичних осіб, переоформлених у муніципальний борг на основі правових актів органів місцевого самоврядування.

Погашення державного боргу проводиться за рахунок доходів бюджетів відповідного рівня або за рахунок випуску нових державних позик. Державний борг погашається через казначейства і банки шляхом викупу облігацій на фондовій біржі або безпосередньо у кредиторів шляхом проведення тиражів погашення або щорічних платежів.

В умовах ринку для Росії найбільш прийнятним способом регулювання бюджетного дефіциту є його покриття виключно за рахунок державного боргу, який, в свою чергу, потребує централізованому управлінні.

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність дій держави, пов'язаних з вивченням ринку позикових капіталів, випуском позик, виплат відсотків за випущеними позиками, проведенням конверсії і консолідації позик, визначенням курсу облігацій на грошовому ринку, проведенням заходів щодо визначення ставок відсотків по державному кредиту і погашення випущених позик.

Операції, пов'язані з підготовкою документів, необхідних для продажу державних цінних паперів, вивченням кон'юнктури на ринку позикових капіталів, розміщенням позик серед кредиторів, виплатою та нарахуванням відсотків, здійснює Мінфін Росії і інші підрозділи при Уряді РФ.

Витрати з управління державним боргом показуються в якості особливих фінансових операцій окремо від бюджету, а за видатками бюджету включаються тільки процентні виплати за боргом. Важливу роль в управлінні державним боргом відіграє вторинний ринок державних облігацій, на якому обертаються цінні папери. Операції на первинному і вторинному ринках державних облігацій здійснюються інвестиційними та універсальними банками (дилерами). Суми, які держава отримує в позики у кредиторів, а також відсотки по ним погашаються в основному за рахунок бюджетних коштів, поточних доходів і випуску нових позик. Такий спосіб погашення державних позик називають рефінансуванням.

Операції з управління державним боргом пов'язані з касовим виконанням бюджету, операції виконують емісійні банки. Банки беруть участь у випуску позик, виплати відсотків по ним і виплаті облігацій, що підлягають викупу.

Держава з метою управління державним боргом вдається до уточнення умов позики, що стосується прибутковості шляхом зменшення розміру номінального відсотка (конверсія) або перетворює короткострокові зобов'язання в середні - або довгострокові (консолідація) або об'єднання кількох позик в один позику (уніфікація), який утворює консолідований (фундований ) борг.

Одним з методів управління державним боргом є викуп позик, що обертаються на ринку позичкового капіталу. В даному варіанті держава доручає центральним і комерційним банкам провести викуп позик з подальшою виплатою їм грошових коштів. У разі відсутності у держави коштів на погашення державного внутрішнього боргу (банкрутство) воно може анулювати позику або відмовитися від його сплати, але даний спосіб застосовується в практиці вкрай рідко.

Управління державним боргом в РФ здійснюється Федеральним казначейством, що входять організаційно до складу Мінфіну Росії. На нього покладається рішення наступних завдань:

Реєстрація всіх боргових зобов'язань держави і боргових гарантій (зовнішніх і внутрішніх);

Підготовка пропозицій з обслуговування державних боргів;

Визначення рівнів, складу, часу і умов випуску внутрішніх і зовнішніх позик, включаючи емісію державних цінних паперів.

Мінфін Росії виступає від імені Уряду РФ в якості позичальника як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансовому ринку. У зв'язку з цим між Мінфіном Росії і ЦБ РФ встановлюється співробітництво в області емісії державних цінних паперів і управління внутрішнім і зовнішнім державним боргом. ЦБ РФ здійснює операції за державними цінними паперами, а саме, їх купівлю-продаж, викуп, видає кредити під заставу державних цінних паперів, виступає в якості агента Мінфіну Росії щодо розміщення нових випусків державних боргових зобов'язань.

2. Аналіз бюджетного дефіциту федерального бюджету Російської Федерації

2.1 Загальна характеристика джерел фінансування дефіциту федерального бюджету

Суми джерел фінансування дефіциту Федерального бюджету Російської Федерації в 2005-2008 рр. за статистичними даними Рахункової палати представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Джерела фінансування дефіциту Федерального бюджету Російської Федерації в 2005-2008 рр. (Мільярдів рублів)

2005	2006	2007	2008
загальне фінансування	-1612,9	-1994,1	-1794,6	-1705,1
в тому числі:
внутрішнє фінансування	-707,4	-1243,6	-1614,1	-1570,0
з нього:
боргові зобов'язання Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень, виражені в цінних паперах, зазначених у валюті РФ	98,1	177,6	223,5	171,6
	35,0	17,6	19,3	6,7
державні запаси дорогоцінних металів і дорогоці каменів	9,6	1,6	12,9	-2,1
залишки коштів бюджетів	-815,7	-1398,2	-1761,1	-1991,3
зовнішнє фінансування	-905,5	-750,5	-180,5	-135,0
в тому числі:
	-108,0	-41,2	-95,3	-80,1
	-639,3	-681,4	-85,2	-34,5
	-158,2	-27,9	-	-20,4

Таким чином, суми джерел загального фінансування дефіциту Федерального бюджету Російської Федерації сильно не змінювалися протягом цих чотирьох років.

Часткові співвідношення представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Частки джерел фінансування дефіциту Федерального бюджету Російської Федерації в 2005-2008 рр. (Мільярдів рублів)

2005	2006	2007	2008
загальне фінансування	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%
в тому числі:
внутрішнє фінансування	43,86%	62,36%	89,94%	92,08%
з нього:
боргові зобов'язання Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень, виражені в цінних паперах, зазначених у валюті Російської Федерації	-6,08%	-8,91%	-12,45%	-10,06%
акції та інші форми участі в капіталі, що знаходяться в державній та муніципальній власності	-2,17%	-0,88%	-1,08%	-0,39%
державні запаси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння	-0,60%	-0,08%	-0,72%	0,12%
залишки коштів бюджетів	50,57%	70,12%	98,13%	116,78%
зовнішнє фінансування	56,14%	37,64%	10,06%	7,92%
в тому числі:
боргові зобов'язання Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, виражені в цінних паперах зазначених в іноземній валюті	6,70%	2,07%	5,31%	4,70%
кредитні угоди і договори, укладені від імені Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, зазначені в іноземній валюті	39,64%	34,17%	4,75%	2,02%
інші джерела зовнішнього фінансування	9,81%	1,40%	-	1,20%

З даної таблиці видно, що в 2007-2008 роках основна частка джерел фінансування дефіциту бюджету припадала на внутрішнє фінансування і лише невелика - на зовнішнє. Однак в 2005-2006 роках частки внутрішніх і зовнішніх джерел були приблизно рівні, причому в 2005 році зовнішнє фінансування в сумі було більше внутрішнього.

Велика частка внутрішніх джерел фінансування дефіциту належить борговими зобов'язаннями Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, муніципальних утворень, виражені в цінних паперах, зазначених у валюті Російської Федерації.

Значну частку зовнішніх джерел фінансування дефіциту в 2005-2006 роках составлялікредітние угоди і договори, укладені від імені Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, зазначені в іноземній валюті. А в 2007-2008 роках частки кредитних угод і договорів сильно зменшилися, і основну частину зовнішніх джерел стали составлятьдолговие зобов'язання Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації, виражені в цінних паперах зазначених в іноземній валюті.

Це пов'язано з тим, щов 2007 і 2008 роках зовнішні фінансові запозичення і кредити (позики) урядів іноземних держав, банків і фірм програмою зовнішніх запозичень не передбачалися, що і призвело до зниження частки кредитних угод і договорів з 34,17% у 2006 році до 4,75% в 2007 і потім до 2,02% в 2008.

Доліакцій і інші форми участі в капіталі, що перебувають у державній та муніципальній власності, а також державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в загальній сумі джерел фінансування незначні. Динаміка джерел фінансування дефіциту федерального бюджету в 2003-2008 роках представлена \u200b\u200bна наступній діаграмі.

Мал. 2.1. Динаміка джерел фінансування дефіциту

федерального бюджету в 2003-2008 роках

Дані цієї діаграми підтверджують, що в останні роки все більша частка джерел фінансування дефіциту федерального бюджету припадає на джерела внутрішнього фінансування, а частка джерел зовнішнього фінансування зменшується.

2.2 Аналіз внутрішнього державного боргу

Динаміка обсягу державного внутрішнього боргу з 1993 по 2009 року представлена \u200b\u200bв таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Обсяг державного внутрішнього боргу Російської Федерації

За станом на	Обсяг державного внутрішнього боргу Російської Федерації, млрд. Руб.
	всього	в т.ч. державні гарантії у валюті Російської Федерації
01.01.1993	3,57	0,08
01.01.1994	15,64	0,33
01.01.1995	88,06	2,14
01.01.1996	187,74	7,46
01.01.1997	364,46	17,24
01.01.1998	490,92	3,47
01.01.1999	529,94	0,88
01.01.2000	578,23	0,82
01.01.2001	557,42	1,02
01.01.2002	533,51	0,02
01.01.2003	679,91	8,62
01.01.2004	682,02	5,58
01.01.2005	778,47	12,93
01.01.2006	875,43	18,86
01.01.2007	1064,88	31,23
01.01.2008	1301,15	46,68
01.01.2009	1499,82	72,49

Відповідно до звіту Рахункової палати загальний обсяг державного внутрішнього боргу Російської Федерації в рублях на 1 січня 2008 року становив 1301,15 млрд. Рублів, або 4,3% ВВП за 2007 рік, а на 1 січня 2009 року - 1499,82 млрд. рублів, або 3,5% ВВП за 2008 рік. Збільшення загальної суми державного внутрішнього боргу Російської Федерації за 2008 рік склало 198,67 млрд. Рублів, або 15,27%, співвідношення обсягу державного боргу та обсягу ВВП скоротилося за цей період на 0.8 процентного пункту.

Збільшення загального обсягу державного боргу Російської Федерації в 2008 році відбулося, зокрема, за рахунок збільшення державного внутрішнього боргу на 198,67 млрд. Рублів, або на 15,27%.

Протягом 2008 року частка державного внутрішнього боргу Російської Федерації в загальному обсязі державного боргу Російської Федерації зросла з 54,2% до 55,7%. Обсяг і структура державного внутрішнього боргу Російської Федерації представлені на малюнках 2.2. і 2.3.

Мал. 2.2. Обсяг і структура державного внутрішнього боргу Російської Федерації на 1 січня 2008 року (1 301,2 млрд. Рублів)

Мал. 2.3. Обсяг і структура державного внутрішнього боргу Російської Федерації на 1 січня 2009 року (1 499,8млрд. Рублів)

Згідно зі звітом про стан державного внутрішнього і зовнішнього боргу Російської Федерації державний внутрішній борг на 1 січня 2008 року склав 1 301 151,9 млн. Рублів (3,9% ВВП за 2007 рік); на 1 січня 2009 року - 1 499 824,4 млн. рублів (3,6% ВВП за 2008 рік) і збільшився на 198 672,5 млн. рублів, або на 15,3%. Державний внутрішній борг на 1 січня 2009 року не перевищує встановлений статтею 1 Федерального закону від 24 липня 2007 р № 198-ФЗ межа державного внутрішнього боргу (1 804 189,6 млн. Рублів). Особливе значення у формуванні державного внутрішнього боргу мають державні цінні папери (Рис. 2.4.)

Мал. 2.4. Державний внутрішній борг Російської Федерації, виражений в державних цінних паперах, млрд. Рублів

Частка державного внутрішнього боргу, вираженого в державних цінних паперах, в обсязі державного внутрішнього боргу на 1 січня 2009 року в порівнянні з 1 січня 2008 року знизилася на 1,2 процентного пункту і склала 94,8%.

2.3 Аналіз зовнішнього державного боргу

Відповідно до статті 6 Бюджетного кодексу Російської Федерації зовнішнім боргом є зобов'язання, що виникають в іноземній валюті. Динаміка і структура державного зовнішнього боргу представлені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Структура державного зовнішнього боргу Російської Федерації (на початок року; мільярдів доларів США)

2005	2006	2007	2008	2009
Державний зовнішній борг (включаючи зобов'язання бувши. СРСР, прийняті Російською Федерацією)	114,1	76,5	52,0	44,9	40,6
в тому числі:
заборгованість країнам учасницям Паризького клубу	47,5	25,2	3,1	1,8	1,4
заборгованість країнам, котрі ввійшли в Паризький клуб	6,4	5,7	5,2	3,7	3,3
комерційна заборгованість	2,2	1,1	0,8	0,7	1,2
заборгованість перед міжнародними фінансовими організаціями	9,7	5,7	5,5	5,0	4,6
єврооблігаційні позики	35,3	31,5	31,9	28,6	27,7
облігації внутрішньої державної позики (ОВГВЗ)	7,1	7,1	4,9	4,5	1,8
заборгованість по кредитах Зовнішекономбанку, наданими за рахунок коштів Банку Росії	5,5	-	-	-	-
надання гарантій Російської Федерації в іноземній валюті	0,4	0,3	0,6	0,6	0,6

Статтею 1 Федерального закону від 24 липня 2007 р № 198-ФЗ (зі змінами) встановлено верхню межу державного зовнішнього боргу Російської Федерації на 1 січня 2009 року в сумі 41,9 млрд. Доларів США (27,2 млрд. Євро).

Згідно зі звітом про стан державного зовнішнього та внутрішнього боргу Російської Федерації на початок і кінець звітного фінансового року, обсяг державного зовнішнього боргу Російської Федерації становив на 1 січня 2009 року в доларовому еквіваленті 40,6 млрд. Доларів США, що підтверджено результатами перевірки і не перевищує встановлений верхня межа державного боргу. Обсяг і структура державного внутрішнього боргу Російської Федерації представлені на малюнках 2.5. і 2.6.

Мал. 2.5. Обсяг і структура державного зовнішнього боргу Російської Федерації на 1 січня 2008 року (44,9 млрд. Доларів США)

Мал. 2.6. Обсяг і структура державного зовнішнього боргу Російської Федерації на 1 січня 2009 року (40,6 млрд. Доларів США)

За даними Рахункової палати, державний зовнішній борг в рублевому еквіваленті за станом на 1 січня 2008 року склав 1 101 649,8 млн. Рублів (44 880,7 млн. Доларів США), або 3,3% ВВП за 2007 рік, збільшився за 2008 рік на 90 538,9 млн. рублів, або на 8,2%, і склав на 1 січня 2009 року 1 192 188,7 млн. рублів (40 577,7 млн. доларів США), або 2,9% ВВП за 2008 рік. При цьому в доларовому еквіваленті обсяг державного зовнішнього боргу скоротився на 4 303,0 млн. Доларів США, або на 9,6%.

В результаті зниження заборгованості по більшості видів державного зовнішнього боргу змінилася його структура: частка ринкового боргу (державні цінні папери Російської Федерації, виражені в іноземній валюті) скоротилася з 74% до 73% при одночасному збільшенні частки неринкового боргу (кредити урядів іноземних держав, МФО, іноземних комерційних банків і фірм, державні гарантії в іноземній валюті) з 26% до 27%.

3. Шляхи подолання дефіциту федерального бюджету

3.1 Проблеми збалансованості федерального бюджету Російської Федерації і методи зменшення дефіциту

З кінця 2007 року зростаючі світові ціни на нафту, супроводжували підвищенню попиту на газ та інші енергоносії, її замінюють, тим самим підстьобнувши збільшення вартості останніх, як і на світовому, так і на загальноукраїнському ринку.

До кінця 2008 року вартість барелі нафти встановилася на позначці 130 $. В цілому, за 2008 рік тарифи на електроенергію зросли на 40%.

Без того підвищилися витрати на обробних підприємствах, збільшилися за рахунок подорожчання сировини, що користується в світі великим попитом. Даний процес був викликаний орієнтацією нашого сировинного та енергетичного потенціалу на експорт. Через це потреби у розвитку і розширенні виробництва в реальному секторі економіки не були задоволені в повній мірі.

Тобто зміна світової кон'юнктури (головним чином цін на сировину) послужило причиною швидкого переходу від профіцитного федерального бюджету до дефіцитного з 2009 року. У 2008 році профіцит федерального бюджету за даними Мінфіну становив 1 трлн. 697 млрд. Руб., Або 4% ВВП. Ав 2009 році виник дефіцит, який склав 2 трлн. 326,14 млрд. Руб. або 6,4% ВВП.

Федеральний бюджет в січні-квітні 2010 року виконаний з дефіцитом в 3,4% ВВП, за повідомленням Мінфіну. Повільно наростаючий негативний баланс держскарбниці складається на тлі фактичного заморожування держвидатків і стагнації доходів - вони не ростуть з середини 2009 року.

Мінфін підбив підсумки виконання федерального бюджету в першій третині року 2010 року. Доходи січня-квітня склали 2,618 трлн руб., Витрати - 3,063 трлн руб., Дефіцит бюджету - 445 млрд руб., Або 3,4% ВВП (Рис. 3.1.). Поки це далеко від очікуваних Мінфіном до кінця року 6,8% ВВП. Окремо по квітня ситуація з дефіцитом виглядає дещо гірше, ніж в цілому за чотири місяці. Квітневий дефіцит склав 5,7% ВВП проти 3,9% в березні.

Мал. 3.1. Доходи і витрати федерального бюджету в 2009-2010 роках (млрд. Руб.).

Як видно з графіка, доходи федерального бюджету, починаючи з другої половини 2009 року, практично не ростуть.

Також слід зазначити, що з 2009 року дефіцит почав фінансуватися з Резервного фонду Російської Федерації, а до цього він лише формувався. Таким чином рахунки Резервного фонду стали джерелами фінансування дефіциту федерального бюджету.

У квітні 2010 р Мінфін Росії продовжив реалізацію розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 січня 2010 року № 23-р щодо спрямування коштів Резервного фонду на фінансування дефіциту федерального бюджету. Частина коштів фонду в іноземній валюті на рахунках в Банку Росії, а саме 5,38 млрд. Доларів США, 3,99 млрд. Євро і 0,78 млрд. Фунтів стерлінгів, була реалізована за 350,00 млрд. Рублів, а виручені кошти зараховані на рахунок з обліку коштів федерального бюджету.

Станом на 1 травня 2010 р сукупний обсяг Резервного фонду склав 1 188,70 млрд. Рублів, що еквівалентно 40,59 млрд. Доларів США. Залишки коштів на окремих рахунках з обліку коштів Резервного фонду станом на 1 травня 2010 р склали:

· 18,07 млрд. Доларів США;

· 12,42 млрд. Євро;

· 3,04 млрд. Фунтів стерлінгів.

Серед експертів існує думка, що при збереженні сучасної економічної ситуації, в тому числі дефіцитного бюджету, Резервний фонд може повністю вичерпатися в 2011 році. Тому в обов'язковому порядку необхідно вжити заходів щодо зменшення дефіциту.

Оздоровлення державного бюджету необхідно здійснювати за кількома напрямками: збільшення його дохідної бази; реструктуризація видаткової частини бюджету; впорядкування бюджетних процедур.

Реструктуризація дохідної частини бюджету. Для сумлінних і не мають пільг платників податків рівень податків надмірний. Однак показники податкових надходжень необхідно скоригувати на значні суми заборгованості по податкових платежах до бюджету, які збільшують податкове навантаження на підприємства. Ще одна коригування може бути зроблена на величезне число існуючих податкових пільг. Крім того, слід врахувати, що близько третини всіх зареєстрованих в Україні підприємств взагалі не платять податки.

З урахуванням всіх перерахованих вище факторів планка вилучення ВВП на користь держави піднімається до максимального значення, При якому починається масове ухилення від податків. Таким чином, в найближчій перспективі відсутні передумови скорочення бюджетного дефіциту за рахунок збільшення податкових надходжень. Тому основний приріст доходів бюджету можна отримати за рахунок значного скорочення кількості податкових пільг і підвищення збирання митних платежів і доходів від виробництва і продажу алкоголю.

Основні напрямки реструктуризації бюджетних витрат. Реальність федерального бюджету визначається як збирання коштів, так і обґрунтованістю планованих витрат. В умовах граничної обмеженості ресурсів держави федеральний бюджет повинен розроблятися на основі чітких пріоритетів витрачання його коштів. Для суспільства важливо знати не тільки те, на що і в яких розмірах йдуть державні гроші, але і те, в силу яких причин обрані певні напрямки та обсяги видатків.

При реструктуризації зобов'язань держави повинен виконуватися основний принцип: держава повинна давати гроші в першу чергу під реформи. Ті сфери, де йдуть реальні реформи, повинні бути забезпечені фінансовими ресурсами в пріоритетному порядку.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів важливо виділити пріоритети витрачання бюджетних коштів: соціальні витрати, частка яких зростає в загальному обсязі бюджету; в структурі соціальних витрат також слід виділити пріоритети: витрати на виплату заробітної плати, пенсій; військові витрати, які відображають пріоритетне фінансування витрат на оборонні науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки.

Найважливішим завданням держави є подальша реалізація програми економії державних витрат. Однак економія бюджетних коштів не повинна здійснюватися на шкоду малозабезпеченим.

Удосконалення бюджетних процедур. Необхідно переглянути політику запозичень для покриття бюджетного дефіциту. По-перше, на чільне місце повинні бути поставлені не потреби бюджету, а обмеження негативного впливу на економічне зростання тягаря обслуговування внутрішнього держборгу. По-друге, повинні бути змінені деякі принципи роботи держави на фінансовому ринку.

Можна запропонувати також такі заходи:

Здійснювати складання проекту бюджету на черговий фінансовий рік виходячи з граничних лімітів фінансування, що спростить роботу з підготовки бюджету, зробить його показники реалістичними;

Пов'язати складання бюджету з середньостроковим бюджетним плануванням, що важливо для визначення фінансової політики держави на перспективу і вироблення програми дій уряду щодо її реалізації.

В сучасних умовах держава повинна посилити свої функції з регулювання економічних і соціальних процесів в суспільстві, виробити програму ефективних дій, що протистоять розвитку бюджетного дефіциту.

Деякі країни довели, що в умовах, пов'язаних з різким зростанням дефіциту бюджету, можна домогтися збалансування його доходів і витрат, задіюючи для цього весь механізм державного регулювання. Тому бюджетний дефіцит повинен фінансуватися за рахунок резервних фондів, створених з профіцитів минулих років, а при їх недостатності - залучених ресурсів.

3.2 Перспективи державного боргу та шляхи його зменшення

Аналіз Рахункової палати показує, що обсяг державного боргу в 2010 році складе 5 499,2 млрд. Рублів, що на 1 575,8 млрд. Рублів, або в 1,4 рази, більше показника, затвердженого на 2009 рік. Передбачається деяке зниження темпів зростання обсягів державного боргу (з 40,2% у 2010 році до 17,8% в 2012 році), а його обсяг в 2012 році в порівнянні з 2009 роком збільшиться в 2,1 рази. Динаміка обсягу і структури державного боргу в 2008 -2012 роках представлена \u200b\u200bна наступній діаграмі.

Мал. 3.2. Динаміка обсягу і структури державного боргу в 2008 - 2012 роках

Структура державного боргу в 2010 - 2012 роках дещо зміниться: частка внутрішнього боргу скоротиться з 64,1% на початку 2010 року до 52,5% в кінці 2012 року, відповідно частка державного зовнішнього боргу зросте з 35,9% до 47,5% .

Істотно зростає боргове навантаження на федеральний бюджет: показник відношення обсягу державного боргу до ВВП збільшиться з 9,7% в 2009 році до 15,4% на кінець 2012 року.

В даний час Уряд Російської Федерації виходить у своїй борговій діяльності з необхідності:

Створення умов для підвищення значення державних запозичень в якості основного джерела рефінансування державного боргу;

Обмеження обсягу державних запозичень обсягом погашення державного боргу;

Збільшення питомої ваги внутрішнього боргу в структурі державного боргу;

Зниження витрат на обслуговування державного боргу;

Обмеження залучення коштів міжнародних фінансових організацій фінансуванням проектів в області інфраструктури, що мають загальнодержавне значення;

Ці напрямки боргової політики успішно реалізуються Урядом Росії, а також основними цілями боргової стратегії вважаються наступні:

Збереження обсягів і структури державного боргу, що дозволяють гарантовано виконувати зобов'язання по його погашенню і обслуговуванню, а також рефінансувати борг незалежно від стану федерального бюджету;

Здійснення державних внутрішніх запозичень в обсязі, що дозволяє активно розвивати ринок корпоративних і муніципальних запозичень, які забезпечують фінансування інвестицій в галузях і регіонах;

Зміна структури державного боргу Російської Федерації в частині подальшого збільшення питомої ваги внутрішнього боргу в структурі сукупного державного боргу.

Росія зараз активно використовує метод погашення зовнішньої заборгованості товарними поставками, але інші прийоми перебувають в забутті. Перспективою можуть стати обмін боргових зобов'язань на акції приватизованих підприємств, викуп боргів уряду на гривневі кошти з подальшим спрямуванням їх на інвестиції. Від проведення таких операцій Росія отримає не тільки полегшення боргового тягаря, а й пожвавлення роботи по здійсненню програми приватизації і додаткові інвестиції в реальний сектор економіки.

Велике значення для підвищення ефективності державної боргової діяльності матимуть єдина боргова політика, єдність планування та обліку всіх операцій по залученню, обслуговування і погашення зовнішніх і внутрішніх державних запозичень. Все це дозволить:

Оптимізувати строки обігу, погашення та доходності державних цінних паперів;

Мінімізувати несприятливі впливу коливання курсу іноземної валюти і відсоткових ставок на міжнародних фінансових ринках на величину і вартість державних запозичень;

Оптимізувати бюджетні витрати на обслуговування державного боргу;

Своєчасно і в повному обсязі виконувати зобов'язання перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами.

Оптимізація структури державного боргу на основі створення ефективної системи управління дозволить зміцнити довіру кредиторів до Російської держави як надійного позичальника, забезпечить повноцінне і вигідне участь держави на внутрішньому фінансовому ринку і гідний вихід найближчим часом на ринок зовнішніх запозичень, створить більш сприятливі умови для продовження здійснення політики скорочення боргового навантаження на економіку і бюджет держави.

Експерти виділяють наступні основні принципи боргової політики Російської Федерації в перспективі.

По-перше, безумовне обслуговування зобов'язань і підтримка високого кредитного рейтингу. Для отримання інвестиційного рейтингу при формуванні боргової політики важливо забезпечити підтримку високого рівня довіри кредиторів, безумовне та своєчасне виконання боргових зобов'язань.

По-друге, довгострокова стратегія і ефективне використання. Необхідно посилити довготривалу орієнтацію боргової політики, покінчити з її підпорядкованістю вирішення поточних бюджетних проблем. Боргова стратегія повинна характеризуватися комплексним підходом, що враховує особливості загальної економічної стратегії розвитку Росії, її валютної, грошово-кредитної, фінансової, інвестиційної політики. Активна боргова стратегія повинна складатися, принаймні, з трьох складових частин: стратегії обслуговування наявного боргу, стратегії залучення нових фінансових ресурсів і стратегії використання позикових коштів. При цьому для реалізації цілей активної боргової стратегії необхідно підвищити гнучкість і оперативність у прийнятті рішень з питань управління державним боргом.

По-третє, зв'язок з зовнішньою політикою. Росія повинна активніше, ніж в минулому, відстоювати свої інтереси в ситуації, що світовій системі управління кредитно-борговими відносинами.

По-четверте, забезпечення прозорості угод щодо врегулювання заборгованості. Наявна система звітності про державний борг відрізняється високим ступенем закритості, перш за все для учасників фінансових ринків - потенційних інвесторів з точки зору обсягу доступної для них інформації про найбільш важливих аспектах політики та операцій з управління боргом. Тим часом, прозорість режиму прийняття рішень, чіткість правил і процедур здійснення операцій з управління державним боргом сприяє зміцненню довіри кредиторів і інвесторів до боргових зобов'язань держави. Це, в свою чергу, підвищує ефективність проведених операцій з управління державними борговими зобов'язаннями і в довгостроковій перспективі може привести до зниження вартості обслуговування державного боргу.

І, нарешті, слід зазначити, що розвиток ринку державних запозичень в якісному напрямку сприятиме вирішенню урядових завдань щодо утримання рейтингу Россі як першокласного позичальника, що забезпечує безумовне, своєчасне і повне виконання всіх зобов'язань за державним боргом.

висновок

В даний час частим явищем для державного бюджету більшості країн став бюджетний дефіцит. З недавнього часу дефіцитним став і федеральний бюджет російської Федерації. Бюджетний дефіцит може бути наслідком несприятливої \u200b\u200bекономічної кон'юнктури або результатом цілеспрямовано проводиться бюджетної політики.

Існують різні способи фінансування бюджетного дефіциту. Якщо воно здійснюється за рахунок емісії грошей, то це призводить до збільшення кількості грошей в обігу, зростання цін і інфляції. Покриття дефіциту за рахунок позик в приватному секторі призводить до скорочення приватних інвестицій в результаті випуску державних цінних паперів.

Бюджетний дефіцит нерозривно пов'язаний з поняттям державного боргу, який, в залежності від джерел позики, може бути внутрішнім і зовнішнім. Значна державна заборгованість негативно впливає на економіку: веде до посилення поляризації суспільства, негативно позначається на темпах економічного зростання, витрати з обслуговування держборгу підсилюють бюджетний дефіцит. Зовнішній державний борг (заборгованість іншим країнам, іноземним компаніям, банкам і міжнародним економічним організаціям) погашається за рахунок виручки від експорту, що також може негативно позначатися на темпах економічного розвитку.

Позитивні зрушення в структурі бюджету досягаються скороченням нераціональних державних витрат, врегулюванням міжбюджетних відносин, а головне - в результаті податкової реформи.

До найважливіших законодавчо закріпленим заходам з управління державним боргом відносяться встановлення граничних обсягів державного внутрішнього і зовнішнього боргу, межі зовнішніх запозичень; джерела внутрішнього фінансування бюджетного дефіциту, включаючи надходження від емісії державних цінних паперів; граничний розмір зовнішніх запозичень; витрати на обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу; верхні межі державних внутрішніх та зовнішніх гарантій.

Сучасний економічний стан Російської Федерації характеризується дефіцитним бюджетом (починаючи з 2009 року). Основна частка джерел фінансування дефіциту бюджету припадає на внутрішнє фінансування. В результаті сильно виснажується Резервний фонд, який використовується як один з основних джерел фінансування дефіциту федерального бюджету.

Крім того, постійно збільшуються суми державного боргу, як внутрішнього, так і зовнішнього. У перспективі очікується подальше збільшення заборгованості.

Виходячи з усього цього, можна зробити висновок, що дані явища несприятливо впливають на розвиток країни в цілому. Тому Уряду необхідно розробляти і реалізовувати спеціальні програми, як для зниження дефіциту бюджету, так і для зменшення внутрішньої і зовнішньої заборгованості. Тільки прийняття ефективних заходів в цих напрямках буде сприяти соціально-економічному розвитку Росії.

Список літератури

2. Висновок Рахункової палати Російської Федерації на звіт про виконання федерального бюджету за 2008 рік - Москва 2009

3. Агапова Т. А., Серегина С. Ф., Макроекономіка: Підручник; М .: Річ навіть і сервіс, 2004

4. Александров І. М. Бюджетна система російської федерації; Москва, Дашков і К °, 2007

5. Годін А. М., Максимова Н. С., Подпоріна І. В., Бюджетна система Російської Федерації; М .: Дашков і Ко, 2006

6. Куликов Н. І., Чайникова Л. Н., Бабенко Е. Ю., Сучасна бюджетна система Росії; Тамбов ТДТУ, 2007

7. Мисляева І. М., Державні і муніципальні фінанси; Москва, ИНФРА-му, 2007

8. http://ach.gov.ru

9. http://budgetrf.ru

10. http://gks.ru

11. http://minfin.ru

12. http://politika.su

13. http://statistika.ru

Динаміка дефіциту федерального бюджету та джерел фінансування дефіциту федерального бюджету в 2011 - 2013 роках (млрд. Рублів)

показник
Джерела фінансування дефіциту федерального бюджету, в тому числі
джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджетів
кошти Резервного фонду
кошти ФНБ
надходження від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у власності РФ
джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджетів
державні цінні папери (сальдо)

Аналіз динаміки показує, що джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету в 2011 році скоротяться на 576,0 млрд. Рублів, або на 24,6.

У 2011 році на покриття дефіциту федерального бюджету передбачається використовувати всі кошти, що залишилися Резервного фонду (284,4 млрд. Рублів).

Джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету в 2011 році скоротяться на 38,6 млрд. Рублів, або на 45,8%. У плановому періоді передбачається їх збільшення практично в 2 рази.

Основними джерелами фінансування дефіциту федерального бюджету в 2011 - 2013 роках будуть державні запозичення на внутрішньому фінансовому ринку (сальдо за державними цінними паперами), які складуть 73,9%, 86,7% і 82,7% загального обсягу джерел фінансування дефіциту федерального бюджету відповідно , а також кошти від приватизації майна, що перебуває у федеральній власності - 16,4%, 15,9%, 17,2% відповідно, в зв'язку з передбачуваним використанням коштів Резервного фонду в повному обсязі в 2011 році.

Таблиця 2 Динаміка по операціях з державними цінними паперами Російської Федерації, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації (млрд. Рублів)

Аналіз динаміки показує, що обсяги залучень коштів від розміщення зазначених державних цінних паперів збільшаться в 2013 році в 1,7 рази в порівнянні з 2010 роком, в 4 рази в порівнянні з 2009 роком. Програмами державних внутрішніх запозичень Російської Федерації на 2011 рік і на плановий період 2012 і 2013 років (додатки 34 і 35 до закону) передбачені внутрішні запозичення за рахунок розміщення державних цінних паперів в розмірі (сальдо) 1 340,8 млрд. Рублів, 1 504, 4 млрд. рублів і 1 485,3 млрд. рублів відповідно. У 2011 - 2013 роках передбачається значне збільшення надходжень коштів від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що знаходяться у власності Російської Федерації.

Таблиця 3 Динаміка надходжень коштів від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що знаходяться у власності Російської Федерації в 2009 - 2013 роках (млрд. Рублів)

Аналіз наведеної динаміки показує, що в 2012 році зазначені надходження скоротяться на 21,9 млрд. Рублів у порівнянні з 2011 роком, в 2013 році будуть більше на 33,3 млрд. Рублів, ніж в 2012 році і в 44,2 рази, ніж в 2010 році.

Аналіз джерел зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету на 2010 - 2013 роки показує наступне:

Таблиця 4 Динаміка погашення і залучення коштів за рахунок розміщення державних цінних паперів Російської Федерації, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті

Аналіз динаміки показує, що залучення коштів за рахунок розміщення державних цінних паперів Російської Федерації, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті, у 2011 році передбачається в обсязі 213,5 млрд. Рублів (7,0 млрд. Доларів США), що менше на 3 %, ніж у 2010 році. У 2012 - 2013 роках зазначені залучення в рублевому еквіваленті будуть збільшуватися, однак, відносно 2010 року скоротяться на 2,4% і 1,5% відповідно. Запозичення будуть здійснюватись шляхом розміщення єврооблігацій на зовнішньому фінансовому ринку.

При цьому в доларовому еквіваленті обсяг залучень прогнозується щорічно в розмірі 7 млрд. Доларів США, що менше на 6,7%, ніж у 2010 році. Зменшення залучень пов'язано з перерозподілом частини запозичень на внутрішній фінансовий ринок. Запозичення будуть здійснюватись шляхом розміщення єврооблігацій на зовнішньому фінансовому ринку.

Обсяг погашень за вказаними цінними паперами в 2011 році збільшиться в 1,7 рази і складуть 76 млрд. Рублів (2,5 млрд. Доларів США). Збільшення пов'язане в основному з погашенням зобов'язань Російської Федерації за облігаціями внутрішньої державної валютної облігаційної позики в обсязі 1,0 млрд. Доларів США.

У 2012 і 2013 роках погашення державних цінних паперів в рублевому еквіваленті складе 40,5 млрд. Рублів і 40,9 млрд. Рублів відповідно, або 1,3 млрд. Доларів США щорічно.

Таблиця 5 Динаміка залучення і погашення кредитів іноземних держав, включаючи цільові іноземні кредити, кредити міжнародних фінансових організацій (далі - МФО), інших суб'єктів міжнародного права (млрд. Рублів)

Аналіз динаміки показує, що обсяги погашення іноземних кредитів перевищать обсяги їх залучення.

Відповідно до програм державних зовнішніх запозичень Російської Федерації на 2011 рік і на плановий період 2012 і 2013 років (додатки 38 і 39 до закону) (далі - програма запозичень) передбачено залучення коштів позик МФО в обсягах 266,1 млн. Доларів США, 226 , 3 млн. доларів США і 163,5 млн. доларів США відповідно, що еквівалентно 8,1 млрд. рублів, 6,95 млрд. рублів і 5,1 млрд. рублів. Прогнозується, таким чином, скорочення обсягів залучення коштів позик МФО в 2012 і 2013 роках.

У 2011 році дефіцит федерального бюджету буде на 16,0% (289,4 млрд. Рублів) фінансуватися за рахунок використання коштів Резервного фонду і Фонду національного добробуту, на 16,4% за рахунок надходжень від приватизації федеральної власності (298,0 млрд. рублів) і на 67,6% (1 226,6 млрд. рублів) - за рахунок інших джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, з яких 65,1% (1 180,9 млрд. рублів) складають внутрішні джерела фінансування дефіциту федерального бюджету і 2,5% (1,5 млрд. дол. США) - зовнішні джерела фінансування дефіциту федерального бюджету).

У 2012 році дефіцит федерального бюджету буде фінансуватися на 0,4% за рахунок використання коштів Фонду національного добробуту (7,5 млрд. Рублів), на 15,9% - за рахунок надходжень від приватизації федеральної власності (276,1 млрд. Рублів) , на 83,7% (1 450,8 млрд. рублів) - за рахунок інших джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, в тому числі на 78,9% (1 367,9 млрд. рублів) - за рахунок внутрішніх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, на 4,8% (2,7 млрд. дол. США) - за рахунок зовнішніх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету.

У 2013 році дефіцит буде на 0,6% фінансуватися за рахунок використання коштів Фонду національного добробуту (10,0 млрд. Рублів), на 17,2% - за рахунок надходжень від приватизації федеральної власності (309,4 млрд. Рублів), на 82,2% (1 476,3 млрд. рублів) - за рахунок інших джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, з них на 77,6% (1 392,8 млрд. рублів) - за рахунок внутрішніх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, на 4,6% (2,7 млрд. дол. США) - за рахунок зовнішніх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету.

Згідно з Федеральним законом «Про виконання федерального бюджету за 2008 рік» № 382-ФЗ від 28.12.09 профіцит федерального бюджету склав 1 705 052,4 млн. Рублів, джерела фінансування дефіциту федерального бюджету склали мінус 1 705 052,4 млн.рублів, в тому числі внутрішні джерела фінансування 421 242,9 млн. рублів, зовнішні джерела мінус 135 024,3 млн. рублів, зміна залишків грошових коштів федерального бюджету в розмірі мінус 1 991 270,9 млн. рублів.

Згідно з Федеральним законом «Про виконання федерального бюджету за 2009 рік» №255-ФЗ від 03.10.10 дефіцит федерального бюджету за 2009 рік склав мінус 2 322 310,5 млн. Рублів, джерела фінансування дефіциту федерального бюджету склали 2 322 310,5 млн. рублів, у тому числі джерела внутрішнього фінансування 421 940,9 млн. рублів, джерела зовнішнього фінансування мінус 128 604,1 млн. рублів, зміна залишків грошових коштів федерального бюджету 2 028 973,7 млн. рублів.

Згідно з даними Федерального Казначейства, зокрема «касового виконання федерального бюджету на 1.01.2011» дефіцит федерального бюджету в розмірі мінус 1 811 791,5 млн. Рублів, джерела фінансування федерального бюджету становлять 1 811 791,5 млн. Рублів, у тому числі джерела внутрішнього фінансування 7 445 846,6 млн. рублів, джерела зовнішнього фінансування 119 676,3 млн. рублів, зміна залишків грошових коштів федерального бюджету 1 684 669,4 млн. рублів

Федеральним законом «Про федеральному бюджеті на 2011 рік і плановий період 2012 і 2013 року» ФЗ №357 від 13.12.2010 передбачено дефіцит федерального бюджету на 2011 рік становить мінус 1 814 004,0 млн. Рублів джерела фінансування 1 814 004,0 млн. рублів, у тому числі джерела внутрішнього фінансування 1 768 274,1 млн. рублів, джерела зовнішнього фінансування 45 729,9 млн. рублів, зміна залишків грошових коштів федерального бюджету 289 396,8 млн. рублів.

На плановий період 2012 і 2013 років дефіцит федерального бюджету планується в розмірі мінус 1 734 450, 0 млн. Рублів і мінус 1 795 680,0 млн. Рублів відповідно. Джерела фінансування федерального бюджету на 2012 рік передбачаються в розмірі 1 734 450,0 млн. Рублів, у тому числі джерела внутрішнього фінансування 16 515 281,7 млн. Рублів, джерела зовнішнього фінансування 82 921,8 млн. Рублів, зміна залишків грошових коштів федерального бюджету 7 500 млн. рублів.

Джерела фінансування федерального бюджету на 2013 рік передбачаються в розмірі 1 734 450,0 млн. Рублів, у тому числі джерела внутрішнього фінансування 16 515 281,7 млн. Рублів, джерела зовнішнього фінансування 82 921,8 млн. Рублів, зміна залишків грошових коштів федерального бюджету 7 500 млн. рублів.

Джерела фінансування федерального бюджету на 2013 рік передбачаються в розмірі 1 795 680,0 млн. Рублів, у тому числі джерела внутрішнього фінансування 17 121 367,7 млн. Рублів, джерела зовнішнього фінансування 83 543 227,5 млн. Рублів, зміна залишків грошових коштів федерального бюджету 10 000 млн. рублів.

На основі даних про джерела фінансування федерального бюджету, представлених в додатку 8, проведемо аналіз структури джерел фінансування дефіциту федерального бюджету за період з 2008 по 2013 роки.

Структура джерел внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету з 2008 по 2013 року представлена \u200b\u200bв додатку 9.

Федеральний бюджет за 2008 рік за даними Федерального Закону «Про виконання федерального бюджету за 2008 рік» № 382-ФЗ від 28.12.09 виконаний з профіцитом в 1 705 052,4 млн. Рублів, джерела фінансування дефіциту федерального бюджету склали мінус 1705 052,4 млн. рублів, у тому числі джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету в розмірі 421 242,9 млн. рублів (-24,71% загальних джерел фінансування дефіциту федерального бюджету). Серед них частка державних цінних паперів, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації склала мінус 10,6%, курсова різниця за коштами федерального бюджету мінус 42,4%, зміна інших фінансових активів у федеральній власності 24,5%.

Згідно з Федеральним законом «Про виконання федерального бюджетам за 2009 рік» №255-ФЗ від 03.10.10 джерела фінансування дефіциту федерального бюджету на 2009 рік склали 2 322 310,5 млн. Рублів, з них джерела внутрішнього фінансування в розмірі 421 940,9 млн . рублів склали 18,17% всіх джерел, з них на частку коштів за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації припадає 17,9% всіх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, курсова різниця за коштами федерального бюджету склала 15 , 1%, зміна інших фінансових активів мінус 7,6% всіх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету.

Згідно з даними Федерального Казначейства, зокрема «касового виконання федерального бюджету на 1.01.2011» джерела фінансування дефіциту федерального бюджету на 2010 рік склали 1 811 791,5 млн. Рублів в тому числі джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету склали 7 445,9 млн. рублів (0,41% всіх джерел) основними з яких є кошти за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації (34,3%), інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету склали мінус 614 029,6 млн . рублів (-33,9% всіх джерел), з них найменша питома вага припадає на зміну інших фінансових активів у федеральній власності (-13,1% всіх джерел).

Федеральним законом «Про федеральному бюджеті на 2011 рік і плановий період 2012 і 2013 року» ФЗ №357 від 13.12.2010 затверджені джерела фінансування дефіциту федерального бюджету на 2011 рік у розмірі 1 814 004,0 млн. Рублів, у тому числі внутрішні джерела дефіциту федерального бюджету затверджені в розмірі 1 768 274,1 млн. рублів, що становить 97,5% всіх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету. З них найбільша питома вага припадає на державні цінні папери, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації в розмірі 1 340 757,2 млн. Рублів (73,9% всіх джерел), кошти від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що знаходяться у федеральній власності затверджені в розмірі 297 954,0 млн. рублів (16,4% всіх джерел). Найменший питома вага припадає на бюджетні кредити, надані всередині країни у валюті Російської Федерації в розмірі мінус 63 987,0 млн. Рублів або мінус 3,5% всіх джерел.

На 2012 рік джерела фінансування дефіциту федерального заплановані в розмірі 1 734 450,0 млн. Рублів, у тому числі внутрішні джерела фінансування займають 95,2% всіх джерел фінансування в розмірі 1 651 528,2 млн. Рублів, з них найбільша питома вага припадає на кошти, отримані від розміщення державних цінних паперів, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації 86,7% всіх джерел в розмірі 1 504 408,2 млн. рублів, на кошти від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у федеральній власності припадає 15,9% всіх джерел в розмірі 276 115,0 млн. рублів. Найменший питома вага припадає на виконання державних гарантій Російської Федерації у валюті РФ в розмірі мінус 50 100,0 млн. Рублів (-7,1% усіх джерел).

У 2013 також заплановано фінансування дефіциту федерального бюджету за рахунок внутрішніх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, найбільшу частку з яких займають кошти за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких виражена в валюті Російської Федерації в розмірі 1 504 408,2 млн. Рублів (95 , 4% всіх джерел), на кошти від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у федеральній власності припадає 17,2% всіх джерел в розмірі 309 365,0 млн. рублів.

Структура джерел зовнішнього фінансування федерального бюджету в загальному обсязі джерел фінансування дефіциту федерального бюджету з 2008 по 2013 рік, а також структура зміни залишків грошових коштів федерального бюджету в загальному обсязі джерел фінансування дефіциту федерального бюджету з 2008 по 2013 рік представлено в додатку 10.

Федеральний бюджет за 2008 рік за даними Федерального Закону «Про виконання федерального бюджету за 2008 рік» № 382-ФЗ від 28.12.09 виконаний з профіцитом в 1 705 052,4 млн. Рублів, джерела фінансування дефіциту федерального бюджету склали мінус 1705 052,4 млн. рублів, у тому числі джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету в розмірі мінус 135 024,3 млн. рублів (7,92% загальних джерел фінансування дефіциту федерального бюджету). Серед них найбільшу частку займають кошти за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті склала мінус в розмірі -80 106,5 млн. Рублів (4,7% всіх джерел).

Згідно з Федеральним законом «Про виконання федерального бюджетам за 2009 рік» №255-ФЗ від 03.10.10 джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету на 2009 рік склали мінус -128 604,0 млн. Рублів (-5,54% всіх джерел), з них на частку коштів за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті припадає мінус 2,1% всіх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету в розмірі -47 974,4 млн. рублів, кредити іноземних держав займають мінус 2,3% всіх джерел в розмірі -52 468,6 млн. рублів.

Згідно з даними Федерального Казначейства, зокрема «касового виконання федерального бюджету на 1.01.2011» джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету на 2010 рік склали 119 676,3 млн. Рублів (6,6% всіх джерел), в числі яких основними є кошти по операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті в розмірі 121 556,1 млн. рублів або 6,71% всіх джерел, кредити іноземних держав займають мінус 2,31% всіх джерел в розмірі -41 937,5 млн. рублів.

Федеральним законом «Про федеральному бюджеті на 2011 рік і плановий період 2012 і 2013 року» ФЗ №357 від 13.12.2010 затверджені джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету на 2011 рік у розмірі 45 729,9 млн. Рублів (2,52% всіх джерел ), в числі яких найбільшу питому вагу займають кошти за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті в розмірі 137 529,8 млн. рублів (7,6% всіх джерел), найменша питома вага припадає на кредити іноземних держав в розмірі мінус 45 370,3 млн. рублів (-2,5% усіх джерел), державні фінансові та державні експортні кредити в розмірі 36 206,1 млн. рублів (-2,0% усіх джерел).

На 2012 рік джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального заплановані в розмірі 82 921,8 млн. Рублів (4,78% всіх джерел), в тому числі найбільша питома вага припадає на кошти, отримані від розміщення державних цінних паперів, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті 10,1% всіх джерел в розмірі 174 409,7 млн. рублів. Найменший питома вага припадає на інші джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету, серед яких державні гарантії в розмірі мінус 14 732,9 млн. Рублів (-0,85% всіх джерел) і державні фінансові і державні експортні кредити в розмірі мінус 49 699,1 млн. рублів (-2,87% всіх джерел).

У 2013 також заплановано фінансування дефіциту федерального бюджету за рахунок зовнішніх джерел фінансування, найбільшу частку з яких займають кошти за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких виражена в іноземній валюті в розмірі 176 114,1 млн. Рублів (9,8% всіх джерел ). Найменшу питому як і в 2012 році припадає на державні гарантії в розмірі мінус 16 448,6 млн. Рублів (-0,92% всіх джерел) і державні фінансові і державні експортні кредити в розмірі мінус 51 469,3 млн. Рублів (або 2 , 87% всіх джерел).

Згідно з Федеральним Законом «Про виконання федерального бюджету за 2008 рік» № 382-ФЗ від 28.12.09 федеральний бюджет за 2008 рік виконаний з профіцитом в 1 705 052,4 млн. Рублів, джерела фінансування дефіциту федерального бюджету склали мінус 1705 052,4 млн . рублів, у тому числі зміна залишків грошових коштів федерального бюджету склало мінус 1 991 271,0 млн. рублів (або 116,79% всіх джерел). У тому числі найбільша питома вага припадає на зміну залишків грошових коштів Резервного фонду в розмірі мінус 4 007 198,9 млн. Рублів (235% усіх джерел), зміна залишків грошових коштів Стабілізаційного фонду Російської Федерації в розмірі 3 849 111,3 млн. Рублів (225,8% всіх джерел), зміна залишків грошових коштів Фонду Національного Добробуту в розмірі мінус 2 184 493,8 млн. рублів склало 128,1% всіх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету. Найменший питома вага припадає на зміну інших залишків грошових коштів федерального бюджету мінус 20,6% всіх джерел.

Згідно з Федеральним законом «Про виконання федерального бюджету за 2009 рік» №255-ФЗ від 03.10.10 зміна залишків грошових коштів федерального бюджету склала 2 028 973,6 млн. Рублів 87,37% всіх джерел. У тому числі найбільша частка в складі джерел припадає на зміну залишків грошових коштів Резервного фонду Російської Федерації в розмірі 2 223 772,7 млн. Рублів або 95,76%. Частка грошових коштів Фонду Національного Добробуту склала мінус 3,9% в розмірі мінус 90 013,5 млн. Рублів.

Згідно з даними Федерального Казначейства, зокрема «касового виконання федерального бюджету на 1.01.2011» зміна залишків грошових коштів федерального бюджету склало 1 684 669,4 млн. Рублів або 93% всіх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету. На зміну залишків грошових коштів Резервного фонду Російської Федерації припадає 58,2% (1 054 563,4 млн. Рублів) в складі всіх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету, кошти Фонду Національного Добробуту, що направляються на фінансування дефіциту федерального бюджету склали 11,4% всіх джерел фінансування в розмірі 206 614,9 млн. рублів, зміна інших залишків грошових коштів федерального бюджету 23,4%.

Федеральним законом «Про федеральному бюджеті на 2011 рік і плановий період 2012 і 2013 року» ФЗ №357 від 13.12.2010 затверджено зміна залишків грошових коштів федерального бюджету в 2011 році в розмірі 289 396,8 млн. Рублів, що складає 16% всіх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету. Найбільша питома вага припадає на зміну залишків грошових коштів Резервного фонду в розмірі 284 396,8 млн. Рублів 15,7%. Зміна залишків грошових коштів Фонду Національного Добробуту складе 5 000 млн. Рублів або 0,3% всіх джерел.

На плановий період 2012 і 2013 років у зв'язку з вичерпанням коштів Резервного Фонду законом встановлено фінансування дефіциту федерального бюджету за рахунок Фонду Національного добробуту в розмірі 7 500 млн. Рублів (0,43% всіх джерел) і 10 000 млн. Рублів (0,56 % всіх джерел) відповідно.

2009 рік. Джерела фінансування дефіциту федерального бюджету за 2009 рік у порівнянні з 2008 роком збільшилися на 236,2% в зв'язку зі змінилось профіцитом федерального бюджету 2008 року на дефіцит в 2009 році.

Джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету в 2009 році в порівнянні з 2008 збільшилися на 0,17%. У тому числі кошти за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації збільшилися на 142,2%, державні запаси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння збільшилися на 373%, бюджетні кредити, надані всередині країни у валюті Російської Федерації зменшилися на 753,5%, кошти від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у федеральній власності зменшилися на 70,7%.

2010 рік. У 2010 році джерела фінансування дефіциту федерального бюджету в порівнянні з 2009 роком зменшилися на 22%.

Джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету в 2010 році зменшилися на 98,2% в порівнянні з 2009 роком. Серед них найбільшого збільшення на 663,7% кошти від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у федеральній власності, державні запаси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на 85,5%, погашення зобов'язань за рахунок інших джерел внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету зменшилася на 71,5%, крім того збільшилися на 49,4% кошти за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації. Курсова різниця за коштами федерального бюджету зменшилася на 137,7%, кошти за іншими бюджетними кредитами (позиками), надані федеральним бюджетом всередині країни зменшилися на 52,2%.

2011 рік. У порівнянні з 2010 роком в 2011 передбачено незначне збільшення джерел фінансування дефіциту федерального бюджету на 0,12%.

Також затверджено збільшення джерел внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету в 2011 році на 1 760 828,2 млн. Рублів в порівнянні з 2010 роком. З них збільшення коштів за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації передбачається на 719 281,8 млн. Рублів або на 115,7%, затверджено значне збільшення в 19 разів у порівнянні з 2010 роком коштів від продажу акцій та інших форм участі в капіталі, що перебувають у федеральній власності, також планується скорочення на 90,5% державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та зміни інших фінансових активів у федеральній власності на 78,8%. Крім цього в 2011 році затверджено виконання державних гарантій Російської Федерації у валюті Російської Федерації в розмірі мінус 54 800 млн. Рублів. Сальдовий значення бюджетних кредитів, наданих вітчизняною промисловістю у валюті Російської Федерації планується в розмірі мінус 63 987,1 млн. Рублів, що на 62% більше ніж у 2010 році.

Плановий період 2012 і 2013 років передбачає в 2012 році зменшення джерел фінансування дефіциту федерального бюджету на 4,4% в порівнянні з 2011 роком, в 2013 - збільшення на 3,5% в порівнянні з 2012. Серед джерел внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету (в 2012 року зменшення на 6,6% до 2011, в 2013 збільшення на 3,7% до 2012) в 2012 році планується збільшення коштів за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації на 12,2% в порівнянні з 2011, в 2013 - незначне зменшення на 1,3% в порівнянні з 2012 роком. Також в 2012 році планується виконання державних гарантій Російської Федерації у валюті Російської Федерації в розмірі мінус 123 055,5 млн. Рублів, що на 124,5% більше ніж у 2011 році, в 2013 мінус 100 503,0 млн. Рублів, що на 18,3% менше ніж в 2012. Крім цього сальдовий значення бюджетних кредитів, наданих вітчизняною промисловістю у валюті Російської Федерації в 2012 році планується в розмірі 33,3 млн. рублів, що на 152% більше ніж у 2011 році, в 2013 році в розмірі 54 560,0 млн. рублів, що на 64% більше ніж у 2012 році.

Аналіз динаміки джерел зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету показує, що в 2009 році загальний обсяг джерел зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету збільшився на 4,8% в порівнянні з 2008 роком за рахунок збільшення коштів за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті на 40,1%, зменшення кредитів іноземних держав на 52,1%.

У 2010 році збільшення склало 193,6% за рахунок збільшення коштів за операціями з державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті на 353,4% в розмірі 169 530,5 млн. Рублів, і за рахунок збільшення сальдового значення державних фінансових і державних експортних кредитів на 68 218,7 млн. рублів, що на 242,3% більше ніж у 2009 році.

На 2011 рік затверджено зменшення зовнішніх джерел фінансування дефіциту федерального бюджету на 62% за рахунок зменшення кредитів іноземних держав на 8,2%, зменшення сальдового значення державних фінансових і державних експортних кредитів на 190,4%, також передбачається виконання державних гарантій в іноземній валюті в розмірі 10 223,6 млн. рублів.

На плановий період 2012 і 2013 років заплановано збільшення джерел зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету на 81,3% в 2012 році до 2011 і 0,75% в 2013 році до 2012 року. Дане збільшення відбудеться за рахунок збільшення коштів за державними цінними паперами, номінальна вартість яких зазначена в іноземній валюті на 27%, а також за рахунок кредитів іноземних держав на 40,4%. Також на плановий період 2012 і 2013 років передбачено виконання державних гарантій в іноземній валюті в розмірі 14 732,9 млн. Рублів і 16 448,6 млн. Рублів відповідно.

Аналіз динаміки зміни залишків грошових коштів федерального бюджету за період з 2008 по 2013 рік показує, що в 2009 році зміна залишків грошових коштів федерального бюджету в порівнянні з 2008 роком збільшилася на 4 020 244,6 млн. Рублів або на 201,9%. Залишки коштів Резервного фонду збільшилися на 6 230 971,6 млн. Рублів або на 155,5% в порівнянні з 2008 роком, кошти Фонду Національного Добробуту збільшилися на 2 094 480,3 млн. Рублів або на 95,9%. У зв'язку з реструктуризацією кошти Стабілізаційного Фонду з 1.01.2008. прямували в Резервний Фонд і Фонд Національного Добробуту. Інші залишки грошових коштів федерального бюджету зменшилися 456 096,1 млн. Рублів або на 129,8%.

У 2010 році спостерігається скорочення залишків коштів федерального бюджету на 344 304,2 млн. Рублів або на 17% в порівнянні з 2009 роком. У тому числі залишки коштів Резервного Фонду скоротилися на 1 169 209,3 млн. Рублів або на 52,6% до 2009 року, збільшилися залишки коштів Фонду Національного Добробуту на 296 628,5 млн. Рублів або на 329,5% до 2009 році. Інші залишки грошових коштів федерального бюджету в 2010 році збільшилися на 528 276,7 млн. Рублів.

На 2011 рік законом затверджено скорочення залишків коштів федерального бюджету на 1 395 272,7 млн. Рублів або на 82,8% в порівнянні з 2010 роком. Скорочення залишків коштів Резервного Фонду затверджено в розмірі 770 166,7 млн. Рублів або 73% до 2010 року. Кошти Фонду Національного Добробуту відповідно до закону зменшаться на 201 614,9 млн. Рублів або на 97,6% в порівнянні з 2010 роком.

На плановий період 2012 і 2013 років у зв'язку з вичерпанням коштів Резервного Фонду передбачено фінансування дефіциту федерального бюджету за рахунок коштів Фонду Національного Добробуту. У 2012 році заплановано збільшення коштів на 50% До 2011, в 2013 на 33,3% до 2012.

Таким чином, основними джерелами фінансування дефіциту федерального бюджету в 2011 - 2013 роках будуть державні запозичення на внутрішньому фінансовому ринку (73,9%, 86,7% і 82,7% відповідно в загальному обсязі джерел фінансування дефіциту федерального бюджету), а також засоби від приватизації майна, що перебуває у федеральній власності (16,4%, 15,9%, 17,2%), в зв'язку з передбачуваним у 2011 році використанням коштів Резервного фонду в повному обсязі.

Згідно з додатками № 42 і 43 до Федерального закону «Про федеральному бюджеті на 2011 рік і плановий період 2012 і 2013 року» джерела фінансування дефіциту федерального бюджету на 2011 рік сформовані в розмірі 1 814,0 млрд. Рублів, в 2012 і 2013 роках у зв'язку зі скороченням обсягу дефіциту федерального бюджету передбачається скорочення розмірів джерел фінансування дефіциту федерального бюджету до 1 734,4 млрд. рублів, і 1 795,7 млрд. рублів, відповідно, що відповідає обсягу дефіциту.

федерального бюджету

Джерела фінансування дефіциту федерального бюджету в 2017 році складуть 2 753 242,4 млн. Рублів (3,2% ВВП), в 2018 році - 2 011 192,8 млн. Рублів (2,2% ВВП), в 2019 році - 1 142 165,5 млн. рублів (1,2% ВВП), в тому числі:

джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету складуть в 2017 року 3 056 115,7 млн. рублів (3,5% ВВП), в 2018 році - 2 339 826,7 млн. рублів (2,5% ВВП), в 2019 році - 1 269 242,7 млн. рублів (1,3% ВВП);

джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету складуть у 2017 році (-) 302 873,4 млн. рублів (-0,3% ВВП), в 2018 році - (-) 328 634,0 млн. рублів (-0,4% ВВП ), в 2019 році - (-) 127 077,2 млн. рублів (-0,1% ВВП).

У частині джерел внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету в прогнозному періоді буде переважати надходження від державних запозичень. Так, в 2017 році обсяг залучення від розміщення державних цінних паперів Російської Федерації, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації, планується в обсязі 1 878 722,4 млн. Рублів, в 2018 - 2019 роках вказаний показник складе 1 581 262,4 млн . рублів і 1 658 695,0 млн. рублів відповідно. Обсяги погашення складуть 828 722,4 млн. Рублів в 2017 році, 531 262,4 млн. Рублів в 2018 році і 608 695,0 млн. Рублів в 2019 році.

Обсяг платежів на погашення та обслуговування державного боргу у відсотках до загального обсягу запозичень без урахування запланованих операцій обміну (коефіцієнт покриття) складе в 2017 році 84,7%, в 2018 році - 92,9% і в 2019 році - 91,9%.

Рахункова палата відзначає, що зростання залучення в 2017 - 2019 роках державних запозичень Російської Федерації за рахунок розміщення державних облігацій на внутрішньому борговому ринку може привести до погіршення умов (зростання прибутковості) розміщення державних облігацій для федерального бюджету, а також до збільшення обсягу державного внутрішнього боргу Російської Федерації і боргового навантаження на федеральний бюджет в частині його обслуговування.

Крім того на думку Рахункової палати, в 2017 - 2019 роках в умовах триваючої з боку іноземних держав політики щодо заборони притоку іноземних інвестицій на російський фінансовий ринок зберігаються ризики непритягнення за рахунок розміщення на внутрішньому ринку державних цінних паперів у валюті Російської Федерації в необхідних обсягах і на прийнятних умовах виходячи з ряду факторів, в тому числі випереджаючого зростання пропозиції ОФЗ на аукціонах над зростанням попиту на ОФЗ в 2015 - 2016 роках.

Ставки купонного доходу по планованим до розміщення державних цінних паперів Російської Федерації, номінальна вартість яких зазначена у валюті Російської Федерації, прогнозуються на наступному рівні: у 2017 році ОФЗ-ПК - 11% річних, ОФЗ-ПД - 9% річних, ОФЗ-ІН - 3% річних; в 2018 році ОФЗ-ПК - 9,75% річних, ОФЗ-ПД - 8,5% річних, ОФЗ-ІН - 3,5% річних; в 2019 році ОФЗ-ПК - 9,5% річних, ОФЗ-ПД - 8,5% річних, ОФЗ-ІН - 3,5% річних.

Рахункова палата відзначає, якщо величина ставки RUONIA до кінця року буде перебувати на рівні поточних значень другого півріччя 2016 року (10,45% річних), величина купонного доходу по ОФЗ-ПК складе близько 11,9% річних і оцінку Мінфіну Росії величини процентних ставок в 2017 році на рівні 4% слід оцінити як оптимістичну.

На думку експертів Російської академії народного господарства і державної служби при Президентові Російської Федерації та Інституту економічної політики ім. Е.Т. Гайдара "попит на російські державні цінні папери є і буде залишатися високим: інвестування в ОФЗ є однією з кращих стратегій на внутрішніх боргових ринках країн, що розвиваються, що багато в чому пов'язано з передбачуваною, зрозумілою і користується довірою політикою Банку Росії щодо зниження інфляції. До того ж наявність об'ємного і ліквідного ринку внутрішнього державного боргу є необхідною умовою визнання національної валюти країни в якості резервної валюти, хоча б регіонального масштабу ".

Іншим великим джерелом фінансування дефіциту заплановано використання коштів Резервного Фонду в 2017 році в обсязі 1 151,9 млрд. Рублів і засобів ФНБ в 2017 році в обсязі 668,2 млрд. Рублів, в 2018 році - 1 162,2 млрд. Рублів, в 2019 році - 139,7 млрд. рублів.

Рахункова палата відзначає, що протягом 2016 Федеральне казначейство здійснювало використання коштів Резервного фонду з метою фінансування дефіциту федерального бюджету рівня при зниженні залишку коштів у валюті Російської Федерації на єдиному рахунку федерального бюджету нижче цільового орієнтиру в 500 млрд. Рублів. При цьому Федеральним казначейством здійснювались розміщення на депозитні рахунки в кредитних організаціях, а також в цінні папери за угодами репо на обсяги, що перевищують утворилися відхилення від цільового орієнтиру в 500 млрд. Рублів.

Таким чином, зниження обсягу коштів на єдиному казначейському рахунку нижче цільового орієнтиру (500 млрд. Рублів) і пов'язана з ним потреба у використанні Резервного фонду при наявності достатнього обсягу коштів для покриття утворився дефіциту, що знаходяться в розміщенні, свідчать про необхідність поліпшення якості планування Федеральним казначейством операцій з управління коштами на єдиному рахунку федерального бюджету.

Обсяг надходжень до федерального бюджету коштів від приватизації федерального майна в 2017 році в порівнянні з 2016 роком скоротиться на 267 116,9 млн. Рублів і складе 138 211,9 млн. Рублів, в 2018 році - 13 607,0 млн. Рублів, в 2019 році - 13 886,7 млн. рублів.

У 2017 році відповідно до прийнятих Урядом Російської Федерації рішеннями планується відчуження перебувають у федеральній власності пакетів акцій:

10,9% мінус 1 акція Банку ВТБ (ПАТ) (розпорядження Уряду Російської Федерації від 15 червня 2016 р N 1223-р);

25% мінус 1 акція ПАТ "Совкомфлот" (розпорядження Уряду Російської Федерації від 3 серпня 2016 р N 1649-р).

Оцінка надходжень до федерального бюджету коштів від продажу пакета акцій Банку ВТБ (ПАТ) прогнозується в обсязі 95 500,0 млн. Рублів, від продажу пакета акцій ПАТ "Совкомфлот" - 24 000,0 млн. Рублів.

Комітет зазначає, що фактичні показники по надходженнях від продажу акцій та інших форм участі Російської Федерації в капіталі в 2011 - 2016 роках показують, що значення, встановлені в початкових редакціях федеральних законів про федеральний бюджет, коригуються кратно як в сторону збільшення, так і в бік зменшення в залежності від фактичного виконання.

Так необхідно відзначити, що початок процедури реалізації федерального пакету акцій ПАТ "Совкомфлот" неодноразово переносилося починаючи з 2015 року, в зв'язку з погіршенням макроекономічної ситуації в Російській Федерації та зниженням інвестиційної привабливості російських компаній як з приватним капіталом, так і з державною участю.

Рахункова палата відзначає ризик подальшого перенесення термінів запланованої на 2017 рік операції з продажу федерального пакету акцій ПАТ "Совкомфлот" при несприятливій кон'юнктурі ринку.

Обсяг надходжень до федерального бюджету коштів від приватизації державних пакетів акцій (часток) акціонерних товариств та об'єктів іншого майна (без урахування вартості акцій найбільших компаній, Що займають лідируюче положення у відповідних галузях економіки, і з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 червня 2016 р N тисячу сто сімдесят два-р) планується в 2017 році в обсязі 18,7 млрд. Рублів, в 2018 році - 13,6 млрд. Рублів , в 2019 році - 13,9 млрд. рублів.

Комітет вважає, що метою програми приватизації в першу чергу повинно бути створення ефективного управління підприємствами, а не пошук додаткових джерел фінансування дефіциту.

Обсяг надходжень від реалізації державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння на внутрішньому ринку в 2017 році збільшиться на 5 889,0 млн. Рублів проти 2016 року і складе 10 411,0 млн. Рублів, в 2018 - 2019 роках вказаний обсяг складе 10 500, 0 млн. рублів щорічно. Збільшення надходжень до федерального бюджету коштів планується забезпечити за рахунок збільшення обсягів відпуску дорогоцінних каменів (переважно природних алмазів) з Держфонду Росії.

Виплати на придбання державних запасів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в 2017 - 2019 роках будуть збільшуватися в порівнянні з 2016 роком і складуть в 2017 році 6 000,0 млн. Рублів, в 2018 році 8 500,0 млн. Рублів, в 2019 році - 10 500,0 млн. рублів.

Бюджетні асигнування, передбачені на можливе виконання державних гарантій Російської Федерації у валюті Російської Федерації, в 2017 році складуть 80 573,4 млн. Рублів, в 2018 році - 115 523,2 млн. Рублів, в 2019 році - 84 030,1 млн. рублів. Обсяги зазначених асигнувань сформовані за діючими на момент підготовки законопроекту державними гарантіями Російської Федерації виходячи з фактичних обсягів забезпечених ними зобов'язань принципалів. До обсягів бюджетних асигнувань на виконання державних гарантій, наданих для реалізації державного оборонного замовлення, застосований коефіцієнт 0,2.

Аналіз фактичного використання бюджетних асигнувань, передбачених на виконання державних гарантій щодо можливих гарантійних випадків, показав, що в 2014 - 2015 роках виконання державних гарантій не здійснювалося, за січень - вересень 2016 року виконані зобов'язання гаранта в сумі 0,13 млрд. Рублів, в 2013 році виконані зобов'язання гаранта в сумі 2,6 млрд. рублів.

Надання бюджетних кредитів бюджетам суб'єктів Російської Федерації з федерального бюджету в 2017 році передбачається в обсязі до 100 000,0 млн. Рублів, в 2018 році до 100 000,0 млн. Рублів, в 2019 році до 50 000,0 млн. Рублів з метою надання додаткової фінансової допомоги суб'єктам Російської Федерації. Бюджетні кредити надаються для часткового покриття дефіцитів бюджетів суб'єктів Російської Федерації, покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання бюджетів суб'єктів Російської Федерації, а також для здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків стихійних лих і техногенних аварій. Плата за користування такими бюджетними кредитами встановлена \u200b\u200bв розмірі 0,1 відсотка річних.

При визначенні обсягу надання з федерального бюджету в 2017 році бюджетних кредитів бюджетам суб'єктів Російської Федерації врахована необхідність часткової компенсації загального обсягу заборгованості за борговими зобов'язаннями суб'єктів Російської Федерації, що підлягає погашенню суб'єктами Російської Федерації в 2017 році (за винятком м Москви, Ханти-Мансійського і Ямало -Ненецкого АТ).

Одночасно необхідно відзначити, що в поправках Уряду Російської Федерації до проекту федерального закону N 4313-7 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу Російської Федерації та визнання такими, що втратили чинність окремих положень законодавчих актів Російської Федерації" запропоновано продовжити на 2017 рік норму про внесення змін до зведеної бюджетну розпис федерального бюджету без внесення змін у федеральний закон "Про федеральний бюджет на 2017 рік і на плановий період 2018 і 2019 років" відповідно до рішень Уряду Російської Федерації після попереднього розгляду тристоронньої комісією з питань міжбюджетних відносин в разі збільшення бюджетних асигнувань на надання бюджетних кредитів з федерального бюджету бюджетам суб'єктів Російської Федерації понад установлений обсягу бюджетних асигнувань в межах надходжень від повернення бюджетних кредитів, наданих бюджетам суб'єктів Російської Федерації.

Так, на підставі аналогічної норми у 2015 році бюджетні асигнування були збільшені на 32,0 млрд. Рублів, при цьому обсяг достроково повернутих бюджетних кредитів склав 63,4 млрд. Рублів, в 2016 році - на 28,0 млрд. Рублів, обсяг достроково повернутих бюджетних кредитів станом на 1 жовтня 2016 року склав 40,1 млрд. рублів, що є потенційними додатковими засобами для надання бюджетних кредитів з федерального бюджету бюджетам суб'єктів Російської Федерації понад установлений обсягу бюджетних асигнувань.

Комітет зазначає, що частинами 8 і 9 статті 7 Федерального закону від 9 квітня 2009 року N 58-ФЗ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу Російської Федерації і окремі законодавчі акти Російської Федерації" встановлено, що до 1 січня 2017 року дефіцит бюджету суб'єкта Російської Федерації (місцевого бюджету) може перевищити зазначені обмеження на різницю між отриманими і погашеними бюджетними кредитами, а державний (муніципальний) борг до 1 січня 2018 року - на обсяг заборгованості за бюджетними кредитами.

Комітет вважає за можливе синхронізувати дію цих норм, продовживши до 1 січня 2018 року зняття обмеження щодо розміру дефіциту бюджету суб'єкта Російської Федерації (місцевого бюджету).

Рахункова палата відзначає, що з 1 січня 2018 роки можливості суб'єктів Російської Федерації по залученню бюджетних кредитів будуть обмежені в зв'язку з припиненням дії тимчасових обмежень, встановлених статтею 107 Бюджетного кодексу Російської Федерації. При розрахунку граничного обсягу державного боргу суб'єкта Російської Федерації з 1 січня 2018 року враховуватися заборгованість за бюджетними кредитами, наданими з федерального бюджету.

За підсумками виконання бюджетів суб'єктів Російської Федерації в 2015 році перевищення граничного обсягу державного боргу суб'єкта Російської Федерації (з урахуванням бюджетних кредитів) зазначалося в 18 регіонах. При цьому в Республіці Інгушетія обсяг заборгованості за бюджетними кредитами на 13,3% перевищує річний обсяг доходів бюджету суб'єкта Російської Федерації без урахування затвердженого обсягу безоплатних надходжень, в Республіці Північна Осетія - Аланія - на 7,2%.

Надання бюджетних кредитів для здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків стихійних лих і техногенних аварій, в разі необхідності, буде здійснюватися, як і в попередні роки, без справляння відсотків.

Обсяг повернень за кредитами, наданими іншим бюджетам бюджетної системи Російської Федерації, складе в 2017 році - 226 228,6 млн. Рублів, в 2018 році - 330 164,3 млн. Рублів, в 2019 році - 202 500,0 млн. Рублів, що вище обсягом їх надання в 2017 - 2018 роках більш ніж в 2 рази і в 2019 році більш ніж в 4 рази.

Надання бюджетних кредитів за рахунок коштів цільових іноземних кредитів (запозичень) в 2017 - 2019 роках збережеться в обсязі і на ті ж цілі, що і в 2016 році (300 тис. Доларів США), в рублевому еквіваленті в 2017 - 2019 роках складе відповідно 20 , 3 млн. рублів, 20,6 млн. рублів і 21,3 млн. рублів.

Рахункова палата відзначає, що в статті 11 законопроекту не передбачені бюджетні асигнування на надання бюджетних кредитів федеральним бюджетом всередині країни за рахунок коштів цільових іноземних кредитів (запозичень) в 2018 - 2019 роках, що не відповідає проекту Програми державних зовнішніх запозичень Російської Федерації.

Повернення бюджетних кредитів, наданих всередині країни за рахунок коштів цільових іноземних кредитів, відповідно до розрахунку внутрішніх джерел у 2017 році передбачено в сумі 1,3 млрд. Рублів, в 2018 році - 0,9 млрд. Рублів, в 2019 році - 0, 7 млрд. рублів.

Компенсаційні виплати по гарантованих заощадженнях громадян відповідно до Федерального закону від 10 травня 1995 N 73-ФЗ "Про відновлення і захист заощаджень громадян Російської Федерації" (вклади в Ощадному банку Російської Федерації за станом до 20 червня 1991 року, вклади (внески) в організаціях державного страхування Російської Федерації за станом на 1 січня 1992 року і викуп сертифікатів Ощадбанку СРСР і Державних казначейських зобов'язань СРСР, розміщених на території Російської Федерації в період до 1 січня 1992 року) в 2017 - 2019 роках не зміняться в порівнянні з обсягом виплат в 2016 році і складуть 5 500,0 млн. рублів щорічно.

В цілому за період з 1996 по 2015 рік з федерального бюджету на ці цілі було спрямовано кошти в сумі 490,8 млрд. Рублів. Фактичне виконання з виплати компенсацій склало: за 2012 рік - 11,9 млрд. Рублів, або 23,8% запланованого річного обсягу, за 2013 рік - 9,2 млрд. Рублів, або 18,4%, за 2014 рік - 7, 8 млрд. рублів, або 15,6% спочатку передбаченого обсягу, за 2015 рік - 6,8 млрд. рублів, або 13,5% спочатку передбаченого обсягу, за станом на 1 жовтня 2016 року загальний обсяг компенсаційних виплат склав 4,2 млрд . рублів, або 75,8% обсягу, передбаченого Федеральним законом N 359-ФЗ з урахуванням змін.

Комітет зазначає, що тенденція щорічного скорочення фактичного виконання компенсаційних виплат, внаслідок нерозширення вікових категорій громадян, які мають право на отримання компенсації в трикратному розмірі залишку внесків в Ощадному банку Російської Федерації і вкладів (внесків) в організаціях державного страхування, дає підставу очікувати не виконання передбачених на ці цілі коштів в повному обсязі.

Інші джерела внутрішнього фінансування дефіциту федерального бюджету плануються у 2017 році в сумі 185 992,7 млн. Рублів, в 2018 році - 127 639,3 млн. Рублів, в 2019 році - 79 565,1 млн. Рублів.

У частині джерел зовнішнього фінансування дефіциту в 2017 - 2019 роках обсяг погашення державного зовнішнього боргу Російської Федерації буде перевищувати залучення коштів: у 2017 році залучення зовнішніх позик складе 480 444,1 млн. Рублів (7 117,7 млн. Доларів США), погашення - 512 671,3 млн. рублів (7 595,1 млн. доларів США); в 2018 році залучення - 209 457,9 млн. рублів (3 048,9 млн. доларів США), погашення - 284 120,5 млн. рублів (4 135,7 млн. доларів США); в 2019 році - залучення 214 319,3 млн. рублів (3 014,3 млн. доларів США), погашення - 243 397,2 млн. рублів (3 423,3 млн. доларів США).

Бюджетні асигнування, передбачені на можливе виконання державних гарантій Російської Федерації в іноземній валюті, у 2017 році заплановано в сумі 2 256,6 млн. Рублів (33,4 млн. Доларів США), в 2018 році - 3 653,9 млн. Рублів ( 53,2 млн. доларів США), в 2019 році - 4 179,5 млн. рублів (58,8 млн. доларів США). Обсяги бюджетних асигнувань на можливе виконання державних гарантій Російської Федерації сформовані за діючими на момент підготовки Законопроекту державними гарантіями Російської Федерації виходячи з фактичних обсягів забезпечених ними зобов'язань принципалів.

Необхідно відзначити, що виплати з федерального бюджету по виконанню боргових зобов'язань за гарантіями, наданими в іноземній валюті, в 2014 - 2015 роках і минулому періоді 2016 роки не проводилися у зв'язку з виконанням принципалами своїх зобов'язань.

КонсультантПлюс: примітка.

Текст абзацу дано відповідно до оригіналу.

Відповідно до проекту Програми зовнішніх запозичень передбачено у 2017 році передбачено залучення позик МБРР по 17 проектам, в тому числі по 9 діючим проектам, в загальній сумі 117,7 млн. Доларів США (еквівалент 7 944,1 млн. Рублів), що на 23,7 млн. доларів США, або на 25,2%, більше показника на 2016 року, встановленого Федеральним законом N 359-ФЗ і в розрахунках до нього, і обумовлено коригуванням планованих обсягів залучення позик по 9 діючим проектам з урахуванням фактичної потреби в використанні позикових коштів у 2016 році, а також зростанням прогнозованого курсу долара США по відношенню до рубля, в 2018 році - по 15 проектам, в тому числі по 7 діючим проектам, на загальну суму 48,9 млн. доларів США (3 357,9 млн. рублів), в 2019 році - по 12 проектам, в тому числі по 4 діючим проектам, на загальну суму 14,3 млн. доларів США (1 019,3 млн. рублів).

Рахункова палата відзначає, що радою виконавчих директорів Світового банку питань про надання Російської Федерації позик МБРР для реалізації нових проектів МБРР до теперішнього часу, за інформацією Мінфіну Росії, не відбулося.

З огляду на, що узгодження відбувається у рік до 8 років, ймовірність підписання угод про позики низька, необхідно відзначити ризики невиконання Програми зовнішніх запозичень у 2017 - 2019 роках.

Крім того за даними Рахункової палатою в ході реалізації проектів МФО в загальній сумі фінансування проектів значно знижується питома вага коштів позик МФО в порівнянні з раніше запланованим обсягом, а також перевищується спочатку заплановані терміни реалізації на 5 - 8 років, що призводить значного збільшення витрат федерального бюджету .

Надання державних фінансових і державних експортних кредитів іноземним державам та (або) іноземним юридичним особам у 2017 році заплановано в обсязі 376 750,0 млн. Рублів (5 581,5 млн. Доларів США) (повернення - 108 360,6 млн. Рублів ( 1 605,3 млн. доларів США), в 2018 році надання прогнозується в обсязі 417 181,0 млн. рублів (6 072,5 млн. доларів США) (повернення - 166 863,6 млн. рублів (2 428,9 млн . доларів США), в 2019 році надання - 259 394,1 млн. рублів (3 648,3 млн. доларів США) (повернення - 165 574,4 млн. рублів (2 328,8 млн. доларів США). Зазначені обсяги засобів необхідні для завершення діючих проектів і виконання Російською Федерацією прийнятих зобов'язань в рамках діючих міжурядових домовленостей, а також з метою надання державної фінансової підтримки експорту промислової продукції в галузях, де зберігається високий рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Слід зазначити, що фактичне надання державних фінансових і експортних кредитів щорічно складається нижче запланованого обсягу. Так, у 2012 році виконання склало 80,2% затверджених бюджетних призначень, в 2013 році - 47,2%, в 2014 році - 91,1%, в 2015 році - 91,8%.

Рахункова палата відзначає, що причиною недовикористання затверджених обсягів надання державних кредитів є відсутність експортних контрактів і, як наслідок, невикористання іноземними позичальниками державних кредитів Російської Федерації, наданих з метою фінансування проектів, включених в програму надання державних фінансових і державних експортних кредитів, а також непідписання міжурядових угод протягом року.

Прострочена заборгованість урядів іноземних держав, їх юридичних осіб за основним боргом за державними кредитами, наданими колишнім СРСР і Російською Федерацією, збільшилася за 2015 рік на 97,6 млрд. Рублів, або 34,2%, і склала 383,2 млрд. Рублів, що обумовлено тривалістю процедури щодо врегулювання простроченої заборгованості окремих дебіторів.

Рахункова палата наголошує на доцільності активізувати діяльність щодо врегулювання простроченої заборгованості окремих дебіторів, що позитивно відіб'ється на параметрах федерального бюджету.

Інші джерела зовнішнього фінансування дефіциту федерального бюджету складуть у 2017 році - (-) 270 646,1 млн. Рублів або (-) 4 009,6 млн. Доларів США, в 2018 році - (-) 253 971,3 млн. Рублів ( -) 3 696,8 млн. доларів США), в 2019 році - (-) 97 999,3 млн. рублів (-) 1 378,3 млн. доларів США).